Page 23 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 23
Розділ 1. Дві революції в «заповіднику застою»
впливом перипетій політичної боротьбі у Москві. З огляду на це він зробив став-
ку на співпрацю з лідером російських націонал-комуністів Б. Єльциним. 19 лис-
топада 1990 р. у Києві Л. Кравчук і Б. Єльцин підписали договір між УРСР та
РРФСР про визнання одна одної суверенними державами: фактично лідер укра-
їнських націонал-комуністів використав напрацювання опозиційної «Народної
Ради». Невдовзі Верховна Рада УРСР ратифікувала договір 352-ма голосами,
тим часом, як у Верховній Раді РРФСР вже тоді виникли гострі дискусії навколо
питань кордонів з Україною, приналежності Криму, Севастополя та інших «спо-
конвічних російських земель». Тогочасний міністр закордонних справ РРФСР
А. Козирєв так «заспокоював» депутатів, що виступали проти Ст. 6 договору
(«сторони визнають і поважають територіальну цілісність» одна одної): «Сьо-
годні ми є республіками у рамках СРСР… У нинішній момент існує Російська
Федерація в її кордонах, у рамках СРСР, і у нинішній момент існує Українська
РСР, в її нинішніх кордонах, як вони позначені на карті… Інша справа, якщо ви-
никне питання про те, що кордон буде не у рамках СРСР. Але, по-перше, тоді
це буде все рівно, можна сподіватися, у рамках Союзу суверенних держав, тобто
оновленого по суті Союзу. Але тоді, як кажуть, буде інша справа. Це вже буде
інша політична ситуація. Але Договір сьогодні фіксує реально наявний факт. То-
вариші, що стосується другого питання — про бази у Севастополі. По усіх на-
ших документах забезпечення безпеки передане Союзу, і ніхто зараз про це не
говорить». Треба звернути увагу, що тоді у сесійній залі лунали й інші погляди.
Один з російських депутатів (його ім’я не наведене у стенограмі) саркастично
зазначив з приводу аргументів про «споконвічні російські землі»: «Якщо цю
тезу (а вона має бути рівноправною, тобто застосовуватися і до інших республік)
віднести до української сторони, то чи не мають вони права як спадкоємці Київ-
14
ської Руси претендувати на Москву та Новгород?» .
Отже, договір був ратифікований і російським парламентом — інтереси ко-
манд Л. Кравчука та Б. Єльцина у цьому питанні співпадали. Понад те, підписаний
міжреспубліканський договір зокрема та тактичний союз з керівництвом УРСР
загалом посилювали позиції російського лідера у суперництві з президентом
СРСР М. Горбачовим. У відповідь на спроби очільників республіканських парла-
ментів перебрати на себе максимум повноважень М. Горбачов ініціював загально-
союзний референдум щодо подальшої долі СРСР. Протягом грудня 1990 — січня
1991 р. відповідне рішення було «протиснуте» через Верховну Раду СРСР, яка
призначила на 17 березня 1991 р. плебісцит з питання: «Чи вважаєте ви за необ-
хідне збереження СРСР як оновленої федерації рівноправних суверенних респуб-
лік, в якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої
14 Выписка из стенограммы заседания 2-й сессии Верховного Совета РСФСР и 42-го
совместного заседания Совета Республики и Совета Национальностей 22 ноября 1990 года
(о ратификации Договора между РСФСР и УССР, подписанного 19 ноября 1990 года в Ки-
еве Б.Н. Ельциным и Л.М. Кравчуком). URL: http://rusmir.su/russia/74419-vozvraschenie-
kryma.html
21
