Page 24 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

національності?». Одночасно з цим центр продемонстрував свою готовність і до
силового варіанта збереження СРСР: у січні 1991 р. була застосована сила, щоб
приборкати національно-демократичні рухи у Литві та Латвії, уведені додаткові
спецвійська, проти протестувальників було застосовано зброю.
Низка радянських республік — Литва, Латвія, Естонія, Вірменія, Грузія,
Молдова — категорично відмовились проводити референдум. У них домінували
національно-визвольні політичні сили, і вже давно не КПРС та Кремль визна-
чали актуальний порядок денний. Попри це, центральній владі вдалося орга-
нізувати голосування в окремих їхніх регіонах, зокрема Гагаузії, Придністров’ї
(обидва — у складі Молдавської РСР), Південній Осетії, Абхазії (обидва — у
складі Грузинської РСР), східних районах прибалтійських республік. Керівни-
цтво УРСР підтримало проведення загальносоюзного референдуму, однак ви-
несло на нього додаткове питання: «Чи згодні ви, що Україна має бути в складі
Союзу Радянських суверенних республік на засадах Декларації про державний
суверенітет України?» . Такий крок був співзвучний з окремими вимогами Ре-
15
волюції на граніті, опозиційної «Народної Ради» та водночас посилював пози-
ції націонал-комуністів, що виступали за «революцію згори». Це підтвердили
й результати референдуму: на «союзне» питання громадяни УРСР дали 70,2 %
схвальних відповідей, а на «республіканське» — 80,3 %.
З огляду на підсумки загальносоюзного та республіканського референдумів
керівництво УРСР спробувало діяти сміливіше у відносинах із союзним цент-
ром, але переважно в економічній сфері. Політичної конфронтації з Москвою
воно водночас намагалося уникати — свіжим нагадуванням про необхідність
бути обережними було застосування зброї проти протестувальників у Вільнюсі
та Ризі. Не менш красномовним сигналом стало рішення М. Горбачова вивести
бронетехніку на вулиці Москви наприкінці березня — через десять днів після за-
гальнорадянського референдуму. Одним із провідних мотивів цієї демонстрації
сили було залякування російських демократичних політсил: разом із загальносо-
юзним плебісцитом у РРФСР на референдум було винесене питання про введен-
ня посади Президента РРФСР. Ним був обраний Б. Єльцин.
Незважаючи на низку важливих кроків Верховної ради та Ради міністрів
УРСР, економічний суверенітет був більше на папері, республіка залишалась
украй залежною від рішень союзного центру. Показовим прикладом цього ста-
ли незграбні адміністративні спроби радянського уряду вгамувати інфляцію. Так,
зненацька у ніч на 23 січня 1991 р. була упроваджена конфіскаційна грошова ре-
форма: виводилися з обігу купюри 50 і 100 руб. зразка 1961 р. (одним з аргументів
стало те, що начебто західні банки сконцентрували радянські рублі у цих купюрах
і готуються їх використати, щоб дестабілізувати ситуацію в СРСР). Громадяни
могли їх обміняти на нові купюри лише протягом трьох діб і на суму не більше од-

15 Постанова Верховної Ради УРСР «Про проведення референдуму в Українській РСР
17 березня 1991 року». Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/
show/788-12
22