Page 19 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 1. Дві революції в «заповіднику застою»

Революція на граніті. Стрімкі політичні зміни в СРСР не могли не впливати
на українське суспільство. Воно ставало усе більш невдоволеним наявним стано-
вищем. До того ж спостерігалася ціннісна дезорієнтація — комуністична ідеоло-
гія втрачала свою привабливість, але її місце не посів і національно-демократич-
ний світогляд. Наукова та творча інтелігенція намагалася активізувати комуніка-
цію із соціумом. Цьому сприяли й ЗМІ, які розпочали висвітлювати так звані білі
плями історії СРСР, зокрема репресії компартійної еліти та національної інтелі-
генції 1930—1940-х років, Голодомор 1932—1933 рр., розвінчувалися міфи про
«великих» компартійних вождів, поверталися із забуття сотні імен діячів куль-
тури та історії (не тільки української) . Громадськість ставала свідомою того, що
12
країна розвинутого соціалізму потерпає від злочинності, наркоманії, зловживань
і корупції панівних еліт не менше, ніж Захід, який виявився не таким вже й «за-
гниваючим» попри настанови радянської пропаганди. «Радянськість» ставала
немодною навіть у побуті: як лайливе, що означало несучасність, відсталість лю-
дини, усе частіше використовували слово «совок». Водночас проявлялися озна-
ки посилення соціальної нерівності, підняла голову організована злочинність,
зв’язки якої тягнулися на вищі щаблі компартійної номенклатури та спецслужб,
девальвувалися моральні цінності, загострилися екологічні проблеми (особливо у
зв’язку з необхідністю подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) тощо.
Українських соціум, відчувши повітря свободи, начебто прокинувся від трива-
лого сну, разом з цим з’явилося відчуття можливості кращого майбутнього. Здава-
лося, що варто лише позбутися найодіозніших вад радянського ладу, відсторонити
від влади консервативні сили, дати свободу розвитку національним культурам та
соціально відповідальному підприємництву (яке вже було запущено під виглядом
«кооперативного руху») — і «завтрашній день» знову стане «світлим», можна
буде вирішити найболісніші соціальні проблеми, вийти на якісно новий рівень іс-
нування. На цьому тлі все очевиднішою ставала відмінність у політичних та еконо-
мічних очікуваннях, вимогах і світосприйнятті поколінь: люди старшого віку скеп-
тично ставилися до процесів, які розгорталися в країні, середнього віку — частко-
во були дезорієнтовані, частково виступали за зміни, тоді як молодь сподівалася на
швидкі зміни і стала рушієм політичної трансформації УРСР.
З кінця літа 1990 р. парламентська опозиція спробувала надати прискорен-
ня реальним процесам державотворення. 29 серпня «Народна рада» Верховної
Ради УРСР і блок «Демократична Росія» російського парламенту підписали
«Заяву про засади державних відносин України і РРФСР на підставі декларацій
про державний суверенітет». Наступним кроком стала ініціатива про відстав-
ку голови Верховної Ради Л. Кравчука (був обраний замість В. Івашка) та голо-
ви Ради міністрів УРСР В. Масола через недотримання положень «Декларації
про державний суверенітет України». Крім того, опозиція вимагала розпустити
КПУ і відмовитися від підписання нового союзного договору. Однак суспільно-
12 Докладніше про розвиток гуманітарної сфери в УРСР наприкінці 1980-х років див.:
Даниленко В. С. 143—193.
17