Page 33 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 2. Як Україна не стала failed state

ливість нанесення превентивних ядерних ударів по Україні. Цього разу українська
делегація на чолі з І. Плющем терміново виїхала до Москви для з’ясування ситуа-
ції. Згодом з’ясувалося, що Б. Єльцин дійсно консультувався з військовими щодо
6
технічної можливості такого кроку і отримав негативну відповідь . Урешті-решт
вище російське керівництво дезавуювало повідомлення ЗМІ, але «цивілізованого
розлучення» не виходило. Зокрема, під час переговорів на початку грудня 1991 р.
у Біловезькій пущі щодо утворення СНД, як «м’якого» варіанта розпуску СРСР,
Б. Єльцин запропонував Л. Кравчуку винести за дужки питання належності Кри-
му. Український президент категорично заперечив можливості торгу територія-
ми і заявив про однозначну українську юрисдикцію над півостровом. Російський
очільник був змушений відступити, оскільки на кін була поставлена значно вища
ставка — мирний розпуск СРСР та контроль за його ядерним потенціалом.
Тим часом виклики національній безпеці виникли не тільки на російському
напрямі. З осені 1991 р. загострився конфлікт біля південно-західних кордонів
України. У відповідь на проголошення Молдовою незалежності у низці регіонів
активізувалися сепаратистські рухи, підтримувані з Москви: на півдні респуб-
ліки — Гагаузія, на сході — невизнана «Придністровська Молдавська Соціа-
лістична Радянська Республіка» (тут проживала й численна українська етнічна
громада). Молдовський уряд спробував вирішити проблему придністровського
сепаратизму силовим шляхом. Виникала небезпека втягування в нього Румунії та
Росії (на території Молдови базувалася 14-та загальновійськова армія СРСР, яка
наприкінці 1991 р. була перепорядкована Москві). До зони бойових дій підтягу-
валися радикальні парамілітарні групи з обох країн. У боях на боці Придністров’я
брали участь й українські радикальні угруповання.
На тлі молдовської кризи та розпуску СРСР загострилися відносини Руму-
нії та України. Ще 24 червня 1991 р. румунський парламент ухвалив декларацію
щодо засудження пакту Ріббентропа — Молотова 1939 р. (згідно з яким СРСР
отримав два регіони, підконтрольні на той час Румунії, — Північну Буковину
та південну Бесарабію). Тим самим Україні, хоч і опосередковано, фактично ви-
сувалися територіальні претензії. 28 листопада 1991 р. румунські парламентарі
ухвалили заяву проти участі населення Північної Буковини та південної Бесса-
7
рабії у загальноукраїнському референдумі 1 грудня 1991 р. Апогей протисто-
яння прийшовся на 1993 р., коли Румунія в односторонньому порядку денон-
сувала радянсько-румунську угоду 1961 р. щодо державного кордону. Конфлікт
вдалося утримати у дипломатичному руслі: протягом 1990-х років відбулося
кілька раундів переговорів, під час яких крок за кроком знімалися проблемні
питання. Фінальна крапка у конфлікті була поставлена у лютому 2009 р., коли

6 Портников В. Ельцин обсуждал с военными возможность ядерного удара по Украине…
Независимая газета. 1991. 24 октября.
7 Соловей І. Українсько-румунські відносини: проблеми та перспективи їх роз в’я зан-
ня. Вісник Київського міжнародного університету. Серія «Міжнародні відносини». Київ:
КиМУ, 2004. Вип. 3. URL: https://vmv.kymu.edu.ua/v/03/solovey.htm
31