Page 307 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 7. Друга олігархічна республіка в умовах гібридної війни

Своєю чергою «Нафтогаз» зараховував платежі за зниженою ставкою, а те, що
залишалося, відносив на погашення боргу. Крім того, українська компанія ініці-
ювала міжнародні судові позови щодо арештів європейських активів «Газпро-
му» за несплату боргу, визначеного Стокгольмським арбітражним судом, зокре-
ма об’єктів проєкту «Північній потік-2».
У відповідь на рішення арбітражу Росія спробувала створити штучну газову
кризу. За рішенням Стокгольмського арбітражного суду 2017 р., «Нафтогаз» мав
відновити купівлю газу у «Газпрому» та оплачувати поставки до кінця 2019 р. Са-
ме з березня 2018 р. поставки мали відновитися — «Газпром» виставив рахунок,
а «Нафтогаз» здійснив передплату. Однак 1 березня російська компанія заявила,
що поставок не буде, оскільки начебто потрібна додаткова угода, і повернув аванс.
Ця несподівана відмова призвела до виникнення дефіциту газу в Україні та до ри-
зику збою транзиту, оскільки українська енергокомпанія не планувала закуповувати
реверсний газ. За підсумками оперативного засідання РНБО був запроваджений
режим економії газу. Довелося тимчасово припинити навчальний процес в освіт-
ніх закладах. У терміновому порядку була підписана угода з польською компанією
PGNiG про збільшення реверсних поставок газу з Польщі. Завдяки цьому 3 берез-
ня українська газотранспортна система перейшла на роботу у штатному режимі, і
енергетичної кризи, яку намагалась штучно створити Росія, вдалося уникнути.
Далі газові переговори між державами були фактично заморожені. Росія
заявила, що продовжить їх після президентських виборів в Україні. Натомість
українська дипломатія працювала над тим, аби не допустити реалізації проєк-
ту «Північний потік-2», завдяки якому Росія могла б припинити або суттєво
скоротити транзит газу українською територією, наполягаючи, що це насамперед
геополітичний, а не економічний проєкт. На головного партнера Росії у цьому
проєкті — Німеччину — тиснули й інші країни, зокрема США. Офіційний Бер-
лін продовжив участь у проєкті, однак заявив, що Росія мала гарантувати збере-
ження транзиту через Україну.
Почасти повноцінне відновлення сталого економічного зростання стри-
мувалося необхідністю збільшувати витрати на національну оборону та відсут-
ністю масштабних іноземних інвестицій через фактичне перебування країни у
стані вій ни. Проте були й внутрішній причини. Державна економічна політика
залишалася реактивною. Повільно просувалася дерегуляція економіки, почали
повертатися «хвороби», властиві попередньому періоду, — хабарництво, рей-
дерство, соціальний популізм, корпоративні конфлікти.
Протягом 2017 р. активізувалися антикорупційні органи, створені після Ре-
волюції гідності (НАБУ, НАЗК, САП, АРМА), і вони користувалися значною
підтримкою з боку громадських організацій. Великого резонансу набули справа
НАБУ проти глави Державної фіскальної служби Р. Насірова, зрештою відсторо-
неного Кабміном від виконання службових обов’язків; затримання впливового
українського політика та бізнесмена М. Мартиненка; арешт посадовців Держпри-
кордонслужби та фірм-підрядників за звинуваченнями у розкраданні коштів під
281