Page 304 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

проходу через Керченсько-Енікальский канал суден з/в українські порти Бер-
дянськ, Генічеськ та Маріуполь під приводом забезпечення безпеки навігації та
Кримського мосту. Для цього з Каспійського моря були перекинуті 35 бойових
катерів, які начебто мали запобігти українським диверсійним атакам.
Чимдалі більше втягуючись у диспозицію протистояння, Україна ухвали-
ла рішення посилити свою військову присутність в Азовському морі, укріпити
берегову охорону на його узбережжі та утворити там військово-морську базу.
З цією метою до Бердянська спочатку наземним транспортом було переведено
два артилерійські катери «Лубни» та «Кременчук» (типу «Гюрза»). У вересні
2018 р. через Керченську протоку в Азовське море з Одеси було переведено бук-
сир «Кореєць» та пошуково-рятувальне судно «Донбас». Українське занепоко-
єння було підтримано на міжнародному рівні. Зокрема, Європарламент ухвалив
резолюцію, у якій засуджувалися надзвичайні дії Росії в Азовському морі у вигля-
ді тотальних перевірок цивільних суден.
25 листопада відбулася чергова знакова подія, що засвідчила: анексувавши
Крим, Росія розраховує на встановлення свого монопольного контролю над
Азовсько-Чорноморською акваторією. Українська корабельна група, до складу
якої входили три кораблі (два малих броньованих артилерійських катери «Ні-
кополь» і «Бердянськ», рейдовий буксир «Яни Капу»), намагалася пройти че-
рез Керченську протоку в Азовське море. Російська сторона цьому перешкодила:
прохід під Керченським мостом був заблокований танкером, російські кораблі
намагалися протаранити український буксир, а по артилерійських катерах був
відкритий вогонь на ураження, кілька українських моряків отримали поранен-
ня. Кораблі були захоплені російськими спецпризначеннями, коли намагалися
повернутися до Одеси, та конвойовані до Керчі. Загалом 24 українські військо-
вослужбовці (23 члени екіпажу та співробітник СБУ) були заарештовані й пере-
правлені до Москви. У подальшому російська сторона судила їх за «незаконний
перетин кордону», тоді як Україна вважала їх російськими військовополонени-
ми. Спроби провести обмін на засуджених російських громадян були безуспіш-
ними — В. Путін принципово не йшов на поступки П. Порошенку. Обмін від-
бувся вже у вересні 2019 р. за новообранного президента України.
Надвечір 25 листопада П. Порошенко терміново скликав Воєнний кабінет.
ЗСУ були приведені у стан підвищеної боєготовності. Відбулося засідання РНБО,
на якому було ухвалено запровадження воєнного стану, але «без загальної мобі-
лізації та обмеження конституційних прав і свобод громадян». Наступного дня
Верховна Рада після гострої дискусії (деякі фракції звинуватили П. Порошенка
в намаганні зірвати президентські вибори), підтримала запровадження воєнного
стану, але обмежила його десятьма областями України (Винницька, Одеська, Ми-
колаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Луганська, Харківська, Сумська,
Чернігівська), які межували з Росією та з невизнаною «Придністровською Мол-
давською республікою» чи виходили на Чорне та Азовське моря. Також воєнний
стан був упроваджений у «внутрішніх водах України Азово-Керченської аквато-
278