Page 527 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 14. Націєтворення в умовах гібридної війни: виклики, втрати, здобутки

ка стратегій і програм часто-густо відбувалася без консультацій з експертним та
професійним середовищем, що замість оптимізації та підвищення ефективності
діяльності освітніх установ завело окремі підрозділи в стан глибокої кризи, що
виснажувало суспільство, дезорієнтувало освітні структури, ускладнюючи й без
того не просту їхню роботу.
Тим часом ішлося про мільйони осіб, безпосередньо залучених до процесу.
Як зазначає Г. Касьянов, «освітня система України сьогодні — це 7,7 млн тих, хто
навчається, і 1,5 млн тих, хто навчає й забезпечує процес навчання. Отже, майже
51
20 % населення країни безпосередньо пов’язані з освітою» . Зважаючи на чи-
сельність задіяних у секторі, спадає на думку, що освітня галузь, як закордонні
аналоги, могла б приносити прибутки не лише в державну скарбницю, а й під-
носити міжнародний імідж України. На заваді — інертність та хронічна стагнація
системи освіти, застарілість матеріально-технічної бази навчальних закладів, що
катастрофічно програють у порівнянні з навчальними закладами країн так звано-
го Східного партнерства. Корумпованість освітньої галузі чи не найбільше демо-
ралізує суспільство, виховуючи нові й нові покоління на засадах подвійної моралі.
Міністр освіти України Л. Гриневич анонсувала чергову освітню реформу, не
безпідставно зазначивши, що школа має давати не лише базові знання, а й фор-
52
мувати базові компетенції . Не менш очікуваним кроком було декларування по-
шуку шляхів виведення НАН України зі стану фінансового колапсу.
Прогтягом 2014—2015 рр. академічна наука постала перед викликами, ви-
нятковими навіть з височини її сторічного досвіду існування. Ледь оговтавшись
від кадрових втрат 1990-х рр., напрацювавши вагомий багаж наукових здобутків,
НАН України опинилася в епіцентрі гострої суспільно-політичної дискусії з при-
воду її невідповідності завданням часу, архаїчності та консерватизму. На основі екс-
пертних оцінок стану та перспектив наукової сфери, де зазначалося, що однією з
53
основних проблем вітчизняної науки останніх десятиліть є низька її затребуваність
54
економікою , була розроблена проголошена Президентом України П. Порошен-
ком Стратегія сталого розвитку «Україна — 2020». Наслідком реформування віт-
чизняної науки мало б стати, за задумом, створення ефективної системи взаємодії
«наука — освіта — економіка — інновації». Як орієнтир перспективних очіку-
вань пропагувалося Товариство Макса Планка в Німеччині. Пропонована модель,
51 Касьянов Георгій. Освітня система України 1990—2014: Аналітичний огляд. Київ,
2015. С. 5.
52 Куришко Д. Освітня реформа: як зміниться навчання. BBS NEWS|Україна. 2017.
6 верес. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/features-41166666
53 Реформування наукової сфери як чинник переведення економіки України на ін-
новаційну модель розвитку. Аналітична записка. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/
gumanitarniy-rozvitok/reformuvannya-naukovoi-sferi-yak-chinnik-perevedennya-ekonomiki
54 Варто зауважити, що настійливо впроваджуваний у масову свідомість ракурс підходу
до проблеми модернізації НАН України цілковито обходить питання стану економіки, яка
абсолютно не вмотивована ані підтримувати, ані запроваджувати наукові інновації, спожи-
ваючи закордонний інноваційний продукт. Отже, зазначені звинувачення в бік української
науки, як мінімум, не коректні.
501