Page 524 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

Власне, в той час соціальні мережі перетворилися не лише на дзеркало, а й без-
посереднє поле «гібридної війни», нав’язаної Україні Росією. Характерною рисою
цього соціального середовища став тролінг та штучні суб’єкти комунікації (фейко-
ві структури, інтернет-боти, клони політичних лідерів та організацій), які, втруча-
ючись у спілкування, намагалися дезінформувати та дезорієнтувати групи корис-
тувачів передусім у дражливих політичних питаннях. Для українського суспільства
цей досвід був корисний: за короткий час найенергійніша частина користувачів
з’ясувала сутність дратівливих тем вітчизняної історії, суттєво підвищила рівень
політичної культури, навички соціальної комунікації і психологічного захисту, на-
працювала сталі соціальні зв’язки. Соціальні мережі перетворилися на майданчик
психологічної підтримки, виявлення милосердя і благодійності, стабілізації іден-
тичнісних орієнтирів, артикуляції колективних страхів і сподівань (чого упродовж
років контрольованого життя ЗМІ широкі верстви населення насправді були по-
збавлені). Врешті стався відчутний зсув свідомості певних соціальних верств у на-
прямі усвідомлення власної громадянської відповідальності, розпочалось не апа-
ратне, а природне оформлення інститутів громадянського суспільства.
Осмислення людиноненависницької суті ідеологічної доктрини «русского
мира» стало чи не найпотужнішим викликом для української й регіональних
культурних та інтелектуальних еліт. За своїми перспективними наслідками для
подальшого культурного поступу держави значення системної реконцептуаліза-
ції процесу українського націєтворення важко переоцінити.
Етнокультурний простір у вирі воєнних тривог. Бурхливі процеси розгор-
нулися в освітній сфері. Не буде перебільшенням твердити, що перший шок від
фактичних втрат у лавах педагогічного корпусу, який пішов на співробітництво
з сепаратистами, евакуація з окупованих територій низки закладів вищої освіти,
невизначеність їхнього подальшого існування, складнощі адаптації й часткова
упередженість усередині освітянської верстви в купі із низкою заявлених реформ
і суттєвим зниженням фінансування галузі в умовах війни, поставили українську
освіту на межу небачених перевантажень. За критичних обставин освітня галузь
спромоглася не лише функціонувати, а й знайти сили для оптимізації та оновлен-
ня, отже, у цьому українські освітяни виявилися гідними своєї місії.
Розуміння того, що освіта потребує системних змін, відповідних не лише ви-
робничим потребам державної економіки, а й внутрішнім потребам розвитку сус-
пільства в системі координат глобалізованого світу, поволі увиразнюється на всіх
45
пострадянських просторах . Інша справа, що далеко не усюди внутрішні потреби
суспільного розвитку суголосні інтересам державної машини та владних еліт.
На жаль, перед Україною в сфері освіти стоять інші завдання: збалансувати
економічні можливості держави й об’єктивні соціальні потреби в освічених кадрах,

45 Див.: Начало новой недели — свежий манифест на «Меле». Сегодня музыкант, фи-
лософ и автор «комплексно-волнового урока» Михаил Казиник рассказывает, почему шко-
ла похожа на стюардессу, зачем учителя физики должны говорить о Бахе и кто крадет у детей
лучшие годы жизни. URL: http://mel.fm/2015/10/12/kazinik
498