Page 520 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

тощо. Усупереч звинуваченням російської пропаганди не є панівною її націона-
лістична інтерпретація. Частини «Свободи» і «Правого сектору» на етапі ро-
сійської збройної інвазії створили кістяк добровольчих формувань, мають слав-
ний бойовий досвід. Однак не лише вибори 2014, 2019 рр. а й історія збройного
протистояння засвідчила: українські націоналісти і надалі складатимуть хариз-
матичний і впливовий політичний сегмент процесу націєтворення, але визнати
його як альфу та омегу життя України українці не згодні.
Отже, нова геополітична ситуація та умови війни вкотре повертають Украї-
ну до потреби вирішення завдань націєтворення, передусім — вироблення кон-
сенсусної моделі національної ідеї. Пошуки об’єднавчої платформи в суспільстві
тривають. Державний апарат також намагається впливати на процес, хоча й не
завжди вдало. Зарано говорити про досягнення узгодженого рішення між влад-
ними елітами, які змушені йти в фарватері рішень міжнародних арбітрів росій-
сько-українського конфлікту, і лідерами громадянського суспільства, яке гарту-
ється у вогні протистояння агресії. Одне зрозуміло: бездумне наслідування ідей,
що народилися на межі ХІХ—ХХ ст., не матиме успіху. Варто усвідомити, що
відтоді не просто минуло багато часу: світ, а разом з ним і центральні актори
тогочасних геополітичних відносин (Росія / росіяни, Польща / поляки, Украї-
на / українці, Угорщина / угорці, Румунія / румуни) змінилися до невпізнанності,
багато із завдань тогочасного проєкту вже вирішені, натомість глобалізація ви-
суває принципово нові виклики і завдання, на які український проєкт, якщо він
зацікавлений у прогресивному розвитку, має шукати і давати сучасні відповіді.
Давати їх, перебуваючи в полоні політичного дискурсу ХІХ ст., неможливо.
Перші кроки влади на цьому напрямі слід вважати маловиразними. Так, Указ
Президента України «Про заходи щодо забезпечення консолідації громадян
України та припинення громадянського протистояння в Донецькій та Луган-
ській областях» у преамбулі торкнувся ключового питання — консолідації нації
«з метою досягнення громадянської злагоди у суспільстві, недопущення крово-
пролиття, для забезпечення консолідації громадян України всіх національнос-
тей, задля єдності, цілісності території України, припинення посягань на сувере-
нітет держави» . Однак відповіді на те, яким чином можна досягти консолідації
33
нації, у документі немає.
Тим часом як для владних еліт, що піднялися на хвилі подій останніх років, по-
шук цементу, який би скріпив різнобарвні і в політичному, і в етнокультурному сенсі
складові українського суспільства, залишається завданням № 1, суспільство вирішує
його шляхом саморегуляції. Те, що внутрішній потенціал народу України не вичерп-
ний, засвідчили події навколо зазначеного вище Указу Президента. А проєкт закону
щодо змін до Конституції спричинив запеклу суспільно-політичну дискусію, його

33 Указ Президента України від 13.04.2014 № 399/2014 «Про заходи щодо забезпечен-
ня консолідації громадян України та припинення громадянського протистояння в Доне-
цькій та Луганській областях». Сайт Верховної Ради України. URL: http://zakon5.rada.gov.
ua/laws/show/399/2014
494