Page 517 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 14. Націєтворення в умовах гібридної війни: виклики, втрати, здобутки

ідентифікацією. Роками повторювані застороги експертного наукового середо-
19
вища про загрози, які приховує в собі невизначений стан масової свідомості
та відсутність об’єднавчої національної ідеї, політикум країни самовпевнено іг-
норує. Національну ідею на певних етапах намагалися, і не без успіху, підмінити
ідеєю споживання. Наслідки виявилися жахливими.
Стагнація сфери національного самоусвідомлення та самопроєктування де-
формувала державне життя країни й процес націєтворення. Протягом років не-
залежності основні типи ідентичності (національна, пострадянська, ліберально-
космополітична та проімперська) виявлялися в українському суспільстві фактич-
но у сталих пропорціях. Разом із застарілими формами ідентичностей зберігалася
множинність ідентифікацій та їх потенційна конфліктність , яка, власне, пере-
20
бувала серед багатьох причин в основі бурхливого перебігу подій 2013—2014 рр.
Під загрозою зовнішньої агресії та під шаленим натиском інформаційної війни
окремі сегменти інтегрувалися на антиукраїнських чи проукраїнських засадах.
Утім, було б недалекоглядним закривати очі на існування третьої платформи єд-
нання — обивательської, котрій однаково, за якої влади і в якому етнокультурно-
му контексті відбувається її життєдіяльність. Саме вона гальмує модерний поступ
України. Попри неймовірні зусилля патріотів не лише хід заявлених у постмай-
данну добу реформ, а й саме життя суспільства стагнує. Саме тому за висловом
добровольця, судинного хірурга Владислава Горбовця: «…За два роки ми нічого
не отримали і мало чого досягли. У нас відсутні відчутні зміни. Як казали раніше
в Києві, “ми побігли …а потім пішли пішки”. Ми тупцяємо на місці, ми вже при-
звичаїлися до стану війни. Цифри кількості обстрілів на добу наших позицій вже
нікого не вражають і сприймаються як прогноз погоди: на Камчатці 20 чи –30 гра-
дусів, яка різниця? Більша частина суспільства не розуміє, що йде справжня війна.
А з тих, хто розуміє, половина твердить, що їх війна не стосується» .
21
Тим часом на визначення засадничих пріоритетів націєтворення чекають і ет-
нічні меншини України, передусім ті, що збереглися як громади і мають власні на-
ціональні організації та уявлення про етнонаціональне майбутнє країни. Зрозумі-
ло, що в контексті подій «гібридної війни», спроби агресора грати на етнонаціо-
нальних суперечностях і маніпулювати масовою свідомістю не припинятимуться,
тож державна етнонаціональна політика вимагатиме суттєвого зміцнення. Йдеть-
ся про вирішення низки нез’ясованих повною мірою питань, що недалекоглядно
відкладалися в «далеку шухляду», зокрема: недосконалість нормативно-правової
бази у сфері забезпечення прав національних меншин, невизначеність концепту-
політичних доктрин СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП чи, навпаки, спиралася на відверто провокатив-
ні культурологічно-історичні наративи про Україну, такі як «креси і Дике поле», «відрізані
кінцівки ІІ Речі Посполитої», місце, де «Захід стає Сходом», тощо.
19 Див.: Україна: політичні стратегії модернізації: зб. науково-аналітичних доп. Нац.
ін-т стратегіч. дослідж. Київ, 2011.
20 Там само. С. 28.
21 Заезжает грузовик, откидывают борта и раненых как горох высыпают, — хирург Владис-
лав Горбовец. Фокус. 2016. 16 мая. URL: https://focus.ua/ukraine/350491
491