Page 119 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

Безумовно, Україна відмовлялася від цього проєкту, цілком умотивовано вбача-
ючи у ньому загрози для своєї територіальної цілісності та економічної безпеки.
Показово, що для тузлівської провокації було обрано «правильний» час:
український президент збирався з офіційним візитом до країн Латинської Аме-
рики (ключовими питаннями візиту мали стати переговори з Бразилією про бу-
дівництво там Україною космодрому для використання української ракети-носія
«Циклон-4»). Спочатку Київ не надав ситуації навколо о. Тузла належного зна-
чення, вважаючи, що це ексцес регіонального рівня. Тим більше, що зовсім не-
давно, 19 вересня 2003 р. Україна підписала ініційовану Росією «Угоду про фор-
мування ЄЕП». Українське МЗС передало російській стороні формальну ноту, у
якій нагадало про українську приналежність Тузли, а українські прикордонники
облаштували там заставу. Однак у відповідь російське МЗС стало вимагати до-
кументальне обґрунтування того, що острів належить Україні. Л. Кучма був ви-
мушений завершити своє латиноамериканське турне і повернутися до країни. 21
жовтня він підписав указ про призупинення участі України в ЄЕП, якщо будів-
ництво дамби буде продовжено. Термінові переговори голів урядів В. Януковича
та М. Касьянова завершилися крихким компромісом — на час переговорного
процесу Росія зобов’язалася припинити будівництво дамби, а Україна відклика-
ла прикордонників. 28 жовтня в російській газеті «Ізвестія» було опубліковано
інтерв’ю Л. Кучми, у якому він зазначав: «Чим ближче дамба до наших берегів,
19
тим ближче ми за своїм настроєм до Європи, до Заходу загалом» .
Напруга навколо Тузли була знята лише після підписання «Договору щодо
20
співробітництва при використанні Азовського моря та Керченської протоки» .
Це стало результатом поступок з боку України, зокрема, під час підписання 24
грудня 2003 р. «Плану заходів щодо реалізації Угоди про формування ЄЕП».
Отже, реагуючи на політичну кризу початку 2000-х років, українське керів-
ництво загальмувало реальний проєвропейський курс і дотримувалося стратегії
багатовекторності, балансуючи між Заходом і Росією. Однак найбільшим нега-
тивним наслідком «касетних скандалів» було те, що їх заручником стали внут-
рішньополітичні процеси. Так, президентська виборча кампанія 2004 р. виріз-
нялася від трьох попередніх безпрецедентним впливом на її хід зовнішніх сил,
частково цьому сприяла й сама українська влада.
Помаранчева революція та її наслідки. У вересні 2002 р. стало очевидним,
що українській панівній еліті не вдасться домовитися, на країну стрімко насувалася
нова політична криза. Це підштовхувало президентську команду переосмислити
загальну політичну стратегію. З кінця 2002 р. Л. Кучма робить розворот на 180
градусів у питанні конституційної реформи. Якщо з 1994 до 2001 р. він виступав

19 Леонид Кучма: «Чем ближе дамба к нашим берегам, тем ближе мы к Западу». Украин-
ская правда. 27.10.2003. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/news/2003/10/27/4375051/
20 Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні
Азовського моря і Керченської протоки. Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.
rada.gov.ua/laws/show/643_205
93