Page 122 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

16 листопада видав указ про припинення повноважень Кабміну, але з поваж-
нішим формулюванням — «у зв’язку з необхідністю реалізації проголошеного
курсу на реформування політичної системи в державі, забезпечення з цією метою
конструктивної взаємодії і співпраці з Верховною Радою України у створенні від-
27
повідального та ефективно діючого Уряду України» . Вже 21 листопада новим
прем’єр-міністром 234-ма голосами був обраний В. Янукович. Крім пропрези-
дентських фракцій, свої голоси за нього віддали 12 позафракційних депутатів, а
також по одному депутату з блоку «Наша Україна» та Соцпартії.
Під новий уряд у Верховній Раді розпочалося формування нової провладної
більшості. До неї депутатів позафракційних та з інших фракцій намагалися залучи-
ти методами «батога» (тиск на пов’язаний бізнес) та «пряника» (надання всіля-
ких преференцій у кадрових рішеннях чи під час приватизації). Крім того, пропре-
зидентські фракції домовилися про перерозподіл керівних посад у парламентських
комітетах. Новий формат було закріплено у підписаній 7 грудня 2002 р. в присут-
ності Л. Кучми «Політичній угоді між постійно діючою парламентською більшіс-
тю у Верховній Раді України четвертого скликання і коаліційним Кабінетом Мі-
ністрів України про співпрацю та солідарну відповідальність». Аби не допустити
перерозподілу посад, опозиційні політичні сили заблокували трибуну Верховної
Ради, що загрожувало зривом бюджетного процесу на 2003 р. Влада не могла цього
допустити у передвиборчій рік і була змушена відступити, зменшивши свої амбі-
ції щодо парламентських комітетів. Однак через це низка провладних політичних
сил, зокрема представники СДПУ (о), не отримали обіцяних посад. Це, зрозуміло,
ускладнило у подальшому просування ідеї конституційної реформи.
Попри те, що Л. Кучма залишався найпотужнішим центром політичного
впливу, розпочалося переформатування політеліти під перспективних кандида-
тів у Президенти — В. Ющенка та В. Януковича. Для стримування відцентрових
тенденцій була ініційована інтрига навколо можливого третього президентсько-
го терміну Л. Кучми. Для цього було забезпечене позитивне рішення Конститу-
ційного суду України у грудні 2003 р., який трактував норму, виходячи з того, що
Л. Кучма обирався перший раз за старою Конституцією і, відповідно, відлік його
каденцій потрібно починати з Основного закону, ухваленого 1996 р. Це рішення
укріпило позиції пропрезидентської команди, але водночас зробило і без того ту-
манні перспективи політичного процесу ще непередбачуванішими. В. Пустовой-
тенко згадував: «…Треба віддати Кучмі належне, що саме він до останку тримав у
купі табір провладних партій. Якби він так довго не натякав про можливу участь
власної персони у третіх перегонах, вони б уже давно розбіглися в різні боки і
про єдиного кандидата навряд чи домовилися» .
28
Явною поразкою пропрезидентських сил став провал у парламенті у квітні 2004
р. нового варіанта конституційної реформи, спрямованої на обмеження президент-

27 Указ Президента України «Про відставку Кабінету Міністрів України». Сайт Верхов-
ної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1050/2002
28 Пустовойтенко В. С. 403.
96