Page 121 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 121

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

          передвиборчий штаб В. Януковича. Природно, це могло бути зроблено виключ-
                                           23
          но за погодженням з Л. Кучмою» .
              Щодо вибору кандидатури В. Януковича Л. Кучма в інтерв’ю журналу «Глав-
          ред» у 2007 р. розповідав: «Обставини появи кандидатури Віктора Януковича
          на пост президента загальновідомі. Це політичні обставини. Спочатку його ви-
          сунули на посаду прем’єр-міністра. У той момент це була єдина політична фігура,
          яка могла набрати потрібну кількість голосів у парламенті. Так був зумовлений
          наступний крок — висунення у президенти. Не варто забувати, що Янукович був
          губернатором найуспішнішої з областей України. Діяльність очолюваного ним
          уряду теж була успішнішою за будь-який із попередніх урядів, хоча передумови
          для цього створювалися, природно, роками. Підсумки президентських виборів
          (маються на увазі 2004 р. — Авт.), а особливо наступних за ними парламент-
          ських (маються на увазі 2006 р. — Авт.), по-моєму, не залишають жодних сумні-
          вів у тому, що Янукович не був випадковою фігурою. Я кажу про це не у перший
          раз. Все ж ясно! Ні, деякі люди продовжують шукати якісь особливі, нестандарт-
                                            24
          ні, таємні пружини і обставини...» .
              На завершення сюжету з визначення основної кандидатури від влади заува-
          жимо думку експрем’єра В. Пустовойтенка: «Можливо, головною помилкою Лео-
                                                                                     25
          ніда Кучми і було саме те, що він не наважився підготувати собі наступників» .
          Певне він мав рацію — через внутрішньополітичну кризу, яка з різною інтенсив-
          ністю відбувалася з кінця 2000 р., Л. Кучма лишився без потенційних наступників
          і не міг собі дозволити «вирощувати» нових. Шанси стати одним із них мав мі-
          ністр внутрішніх справ Ю. Кравченко. Вже після того, як він залишив президент-
          ський пост, Л. Кучма визнавав: «…У мене були такі думки, підкреслюю — думки.
          Але до цього я хотів «пропустити» його через Кабінет міністрів. У наших вибор-
          ців менталітет такий: тільки побувавши на посаді прем’єр-міністра, можна стати
          президентом. Іншого не дано. Про це знали усього кілька осіб. Але ви же знаєте
          українців. «Чому він, а не я?» . Такі коливання далися взнаки: 2004 р., що неспо-
                                       26
          дівано для нього став зламним, президент був вимушений погодитися на фігуру,
          яка мала найбільшу підтримку провладних політико-економічних груп впливу.
              Першим великим політичним кроком В. Януковича мав стати пост прем’єр-
          міністра. У листопаді 2002 р. парламент 233-ма голосами визнав незадовільною
          бюджетну політику уряду А. Кінаха за 2001 р. Приводом став формальний по-
          казник — депутатів роздратувало, що у попередній рік лише 20 % бюджетних
          асигнувань було спрямовано на соціальну сферу (освіту, науку, охорону здоров’я,
          ЗМІ тощо). Відштовхуючись від цього рішення Верховної Ради, президент


              23  Горбулин В. С. 277.
              24  Леонид Кучма: «Я работал по Рузвельту». ФромЮА, 07.02.2007. URL: https://from-ua.
          com/obzor-pressi/100275-leonid-kuchma-ya-rabotal-po-ruzveltu.html
              25  Пустовойтенко В. Сьома вершина. Київ, 2007. С. 59.
              26  Юрий Кравченко мог стать Президентом Украины.  Сайт Президентського фонду
          «Україна». URL: http://www.kuchma.org.ua/kuchma/interviews/269/
                                               95
   116   117   118   119   120   121   122   123   124   125   126