Page 116 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ключ до повноцінної європейської інтеграції. Відповідно, з 2000 р. заходи, спрямо-
вані на поглиблення відносин України та НАТО, налічувалися сотнями.
Внутрішньополітична криза не стала перешкодою курсу на євроатлантичну
інтеграцію. Показовою подією був візит до Києва генерального секретаря НАТО
Дж. Робертсона 4—5 липня 2001 р. У травні 2002 р. РНБОУ ухвалила «Страте-
15
гію України щодо НАТО» , у якій зазначалися «наміри України приєднатися до
існуючих у рамках НАТО механізмів підготовки до вступу і членства в Альянсі».
Однак ці процеси були загальмовані «касетним скандалом». На одному з записів
начебто йшлося про згоду Л. Кучми на продаж Іраку чотирьох комплексів пасив-
ної радіоелектронної розвідки «Кольчуга» в обхід міжнародних санкцій. Україн-
ська сторона наполягала на тому, що плівки змонтовані. В обмін на те, що Україна
погодилася допустити американо-британську експертну групу на свої оборонно-
промислові об’єкти, США відмовилися від планів винесення питання ймовірно-
го порушення Україною режиму міжнародних санкцій на засідання Ради безпеки
ООН. Крім того, американський стороні була передана копія секретної доповіді
за результатами розслідування, проведеного СБУ. Але, за свідченням тодішнього
посла США в Україні С. Пайфера, у ній не вистачало кількох розділів, і це по-
ставило під сумнів усю доповідь. Натомість українська сторона підозрювала, що
США та Велика Британія бажали отримати доступ до секретних даних україн-
ського оборонно-промислового комплексу. В. Горбулін констатував: «В Україну
зачастили комісії, нічого негожого в системі військово-технічного співробітни-
16
цтва не знайшли, втім, як і у самому Іраку… Вибачитися забули» .
Зрештою взаємна недовіра заморозила українсько-американські відносини.
З боку Вашингтона дипломатичними каналами було передано побажання, щоб
Л. Кучма не брав участі в саміті Україна — НАТО (у рамках саміту Альянсу) в
листопаді 2002 р. у Празі. Український Президент, наполягаючи на своїй неви-
нуватості, приїхав на саміт, де був підданий обструкції. У результаті Україна не
змогла 2002 р. розпочати переговори щодо вступу до Альянсу (водночас у Пра-
зі розпочалися переговори щодо євроатлантичної інтеграції Албанії, Македо-
нії та Хорватії), вимушено задовольнившись підписанням погодженого раніше
«Плану дій Україна — НАТО». Намагання українського керівництва віднови-
ти стратегічний рівень співробітництва шляхом спрямування до міжнародного
об’єднаного загону в Іраку батальйону радіаційного, хімічного та біологічного за-
хисту (березень 2003 р.) та миротворчого контингенту чисельністю у 1800 осіб
(червень 2003 р.) були марні. Варто додати, що по закінченні активної військової
операції США в Іраку жодних українських «Кольчуг» знайдено не було.
Стагнацією західного геополітичного вектора України повною мірою ско-
ристалася Росія. Прихід у 2000 р. до влади В. Путіна означав, що перегляд від-
носин та численних компромісів між РФ та Україною, які базувалися, зокрема,

15 Про стратегію України щодо Організації Північноатлантичного договору (НАТО).
URL: https://www.archives.gov.ua/International/Strategia.pdf
16 Горбулин В. С. 28—29.
90