Page 125 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

адміністративного блокування інформації про передвиборчу кампанію В. Ющенка
основним загальнонаціональним опозиційним телеканалом став «П’ятий канал»,
підконтрольний великому бізнесмену та нардепу П. Порошенку. 14 жовтня у рам-
ках справи про нанесення народному депутату Партії регіонів С. Сівковичу мораль-
ної шкоди народним депутатом від опозиційної «Нашої України» П. Порошен-
ком (між політиками сталася публічна сварка у парламенті) суд ухвалив рішення про
арешт майна останнього, насамперед це стосувалося «П’ятого каналу». Колектив
телеканалу розпочав 25 жовтня акцію голодування. Її підтримали журналісти решти
центральних ЗМІ. Водночас вони стали публічно розповідати про приховану цен-
зуру, запроваджувану не тільки у державних, але й у приватних медіа. В інтернеті
оприлюднювалися так звані темники — перелік вимог, як висвітлювати й оцінюва-
ти перебіг передвиборчої кампанії, які щодня надсилалися на провідні телеканали
з Адміністрації Президента в інтересах провладного кандидата. Тиск на українське
керівництво у питанні «П’ятого каналу» здійснювали й західні партнери, тож владі
довелося відступити і скасувати скандальне судове рішення.
Однією з основних тем передвиборчої кампанії з боку провладних політтех-
нологів стала гіперболізація регіональних відмінностей України. Описуючи полі-
тичну платформу В. Ющенка, провладні ЗМІ акцентували увагу саме на ті цінності
та настанови, які у масовій свідомості електорату східно- та південноукраїнських
регіонів асоціювалися з радикальним націоналізмом. Для цього використовува-
лися вислови окремих політиків, які входили в опозиційний блок «Наша Украї-
на» (у ньому брали участь, зокрема, й праві сили), висмикувалися з контексту вис-
лови самого В. Ющенка, фальсифікувалися факти біографії його та його родини
тощо. Щось подібне, але вже проти провладного кандидата В. Януковича намага-
лися робити й опозиційні передвиборчі штаби. Але об’єктивно у них було менше
можливостей маніпулювати масовою свідомістю через обмежений доступ до ЗМІ.
Чи не вперше настільки масштабно була використана політтехнологія штуч-
ного зведення вибору громадян між провідними кандидатами до онтологічної
антиномії Захід — Росія. У цьому випадку Захід подавався як агресивна (НАТО),
ворожа до українців (зокрема заробітчан), неефективна потуга (ЄС), що про-
тиставлялась динамічній та дружній до України Росії. Показовим став візит за
декілька днів до першого туру виборів президента РФ В. Путіна та голови його
адміністрації Д. Медведєва, що невипадково припав на пафосно відзначувану 61-
шу річницю звільнення Києва від німецько-фашистських військ. Українське та
російське керівництво спільно приймали військовий парад.
Опозиційні передвиборчі штаби діяли за принципом «від противного»: по-
зитивно налаштований до України цивілізований Захід, з одного боку, та агресивна
імперська Росія, з іншого. Проте В. Ющенко намагався доказати, що за потреби він
готовий боронити національні інтереси і на західному напрямі, зокрема, він пообі-
цяв вивести український військовий контингент з Іраку після своєї перемоги.
За політичними лаштунками ситуація була ще складнішою. Люди з команди
В. Ющенка також комунікували з російськими спецслужбами. Про це відкрито
99