Page 132 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

присутності Л. Кучми, В. Литвина та міжнародних посередників — президента
Польщі О. Кваснєвського, президента Литви В. Адамкуса, генерального секре-
таря ОБСЄ Я. Кубіша, представника ЄС з питань зовнішньої політики та по-
літики безпеки Х. Солани, спікера Держдуми РФ Б. Гризлова. За підсумками
«круглого столу» влада визнала наявність політичної кризи і публічно відмо-
вилося від застосування сили до опозиції. Для підготовки рішень з проблем-
них питань була утворена робоча група з представників протилежних політич-
них таборів: І. Плющ, А. Кінах, О. Зінченко, П. Порошенко — від В. Ющенка;
Л. Кравчук, С. Тігіпко, С. Гавриш, Р. Богатирьова — від В. Януковича.
Наступний день засвідчив, що виконавча влада стрімко втрачала вплив у пар-
ламенті. 27 листопада на позачерговій сесії Верховної Ради, у якій узяли участь
429 депутатів, з ініціативи В. Литвина була ухвалена постанова «Про політичну
кризу у державі, що виникла у зв’язку з виборами Президента України». У доку-
менті підсумки другого туру визнавалися недійсними, висловлювалася недовіра
членам Центрвиборчкому. Хоча постанова носила політичний характер і не мала
юридичної сили, її ухвалення, безумовно, стало перемогою опозиції. За неї про-
голосували 307 народних депутатів, тобто конституційна більшість.
Тим часом ситуація у регіонах загострювалася по лініях розколу, які раніше
штучно вибудовували в масовій свідомості виборчі штаби та їхні політтехнологи.
Якщо в низці регіонів (не тільки у західноукраїнських, але й на Чернігівщині)
облради визнавали Президентом В. Ющенка, то у східних областях ситуація була
протилежною — тут облради зверталися до центру з вимогами навести консти-
туційний лад та визнати В. Януковича переможцем виборів. Однак вони на цьо-
му не зупинилися: впливовий голова Харківської ОДА Є. Кушнарьов виступив
з ініціативою утворення «Східно-Південної автономної республіки». Це вод-
ночас було виявом сепаратизму та проявом невпевненості у тому, що вдасться
дотиснути ситуацію з перемогою В. Януковича. З’їзд, на якому мала бути прого-
лошена автономія, відбувся 28 листопада у Сєвєродонецьку. У ньому узяв участь
і В. Янукович, який, однак, не робив гострих заяв. Показовою стала відсутність
офіційної підтримки з боку Росії: найвищим російським посадовцем на з’їзді був
мер Москви Ю. Лужков, з офіційних осіб був присутнім лише радник посольства
РФ в Україні. Важливими сигналами стали відсутність керівників АРК (голови
парламенту Б. Дейча та голови уряду С. Куніцина) і лейтмотив виступу мера Се-
вастополя Л. Жунько — теза про необхідність збереження єдності держави. Хоча
на з’їзді пролунали сепаратистські (Б. Колесников) та проросійські (Є. Кушна-
рьов) заклики, перемогла поміркована лінія, яку представляв голова Луганської
39
обласної ради В. Тихонов . Він заявив, зокрема, що питання про автономію не
ставиться, а мета зібрання полягає в створенні «Міжрегіонального союзу органів
місцевого самоврядування». Частину прихильників В. Януковича така помірко-
ваність не задовольнила, і надвечір 28 листопада Донецька обласна рада призна-
чила на 5 грудня місцевий референдум щодо автономії області.

39 25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави. Київ, 2016. С. 359.
106