Page 136 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Політична турбулентність. Наприкінці грудня 2004 р. з огляду на перед-
бачувані результати переголосування другого туру президентських виборів у та-
борі «жовтогарячих» розгорнулася боротьба за владу. Ю. Тимошенко, яка була
другим після В. Ющенка за впливовістю лідером Помаранчевої революції, пре-
тендувала на посаду прем’єр-міністра. І це відповідало очікуванням «помаран-
чевого» електорату: згідно із соцопитуваннями, тоді 56,9 % громадян схвально
оцінювали її кандидатуру на посаду голови уряду . З огляду на стан здоров’я
43
В. Ющенка, ослабленого отруєнням та виснажливою передвиборчою кампані-
єю, та політичні амбіції Ю. Тимошенко, оточення нового президента побоюва-
лося, що вона де-факто сконцентрує владу у своїх руках, навіть не дочекавшись
запровадження політичної реформи у 2006 р. У гарячковому порядку відбував-
ся пошук альтернативних кандидатур, серед потенційних кандидатів на крісло
прем’єра розглядалися О. Мороз, А. Кінах та особливо П. Порошенко. Однак
25 січня В. Ющенко все ж таки вніс у парламент кандидатуру Ю. Тимошенко,
призначивши її виконувачкою обов’язки прем’єр-міністра. П. Порошенко отри-
мав посаду секретаря Ради національної безпеки та оборони України. Ці рішен-
ня були ухвалені безпосередньо перед першим міжнародним візитом нового
українського президента до Москви. Відкладення призначення Ю. Тимошенко
могло витлумачитися як результат російського впливу (на той час на Ю. Тимо-
шенко в РФ була заведена карна справа ), однак ще більших репутаційних втрат
44
принесло б її непризначення.
Голосування у Верховній Раді з питання призначення Ю. Тимошенко на по-
саду прем’єр-міністра було заплановане на 3 лютого, значного опору парламент-
ських сил не передбачалося, однак із наближенням цієї дати у таборі переможців
посилювалася боротьба за міністерські портфелі. Якщо «Нашій Україні» (пере-
дусім маються на увазі В. Ющенко та П. Порошенко) та «Батьківщині» (Ю. Ти-
мошенко) хай не без проблем, але вдалося домовитись, то з Соцпартією виникли
45
неабиякі тертя . Вони стосувалися насамперед контролю за правоохоронними
структурами: і «Батьківщина», і СПУ претендували на портфель міністра внут-
рішніх справ. В. Ющенко схилявся до вимог О. Мороза, однак Ю. Тимошен-
ко виступила категорично проти. Відповідно, голосування 3 лютого за нового
прем’єр-міністра було зірвано. Компроміс було знайдено за рахунок поступок з
боку президента: МВС залишалося за СПУ (міністром став Ю. Луценко), тоді

43 Думки і погляди населення України — лютий 2005 року. Фонд «Демократичні ініціати-
ви ім. Ілька Кучеріва». URL: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2005_polls/erjjwepgjkwepgeg.htm
44 11 січня 2005 р. авторитетна російська газета «Ведомости» надрукувала статтю за
авторством Ю. Тимошенко «Украина и Россия: Россия не проиграла», основною тезою якої
було те, що РФ тільки виграє від президентства В. Ющенка. Примітно, що серед можливих
пе ре ваг називалося спільне з Росією отримання членства в НАТО у середньостроковій пер-
спек ти ві. Див.: https://www.vedomosti.ru/newspaper/articles/2005/01/11/ ukraina-i-rossiya-
rossiya-ne-proigrala
45 Тимошенко не стала прем’єром у четвер. Через Мороза. Українська правда. 3 лют.
2005. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2005/02/3/3006741/
110