Page 134 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Провал спроби силового придушення акції протесту суттєво послабив по-
зиції прихильників В. Януковича. 29 листопада стало відомо про відставку С. Ті-
гіпка з посади голови його виборчого штабу. Л. Кучма публічно засудив сепара-
тистські виступи ініціаторів та організаторів з’їзду у Сєвєродонецьку. Не менш
жорстку постанову ухвалила й Верховна Рада. Знаковим стало те, що Є. Кушна-
рьов зробив публічну заяву, у якій спробував дезавуювати свої попередні тези
про можливість створення автономії. Обласні ради східних регіонів у терміно-
вому порядку скасовували свої незаконні рішення, Донецька рада заявила про
відкладення референдуму на січень 2005 р. Генеральна прокуратура порушила
карні справи за сепаратизм проти керівників Донецької, Луганської, Харківської,
Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської областей і АРК.
Проте позиції прихильників В. Януковича у Верховній Раді ще залишали-
ся міцними. Було провалене голосування щодо відставки прем’єр-міністра та
генерального прокурора — для позитивного рішення не вистачило 30 голосів,
до того ж 232 депутати ухвалили «за основу» проєкт постанови про призупи-
нення окремих положень постанови «Про політичну кризу у державі, що вини-
кла у зв’язку з виборами Президента України» до оголошення рішень Консти-
туційного та Вищого судів. Аби не допустити її ухвалення, опозиційні фракції
заблокували трибуну парламенту. «Комітет національного порятунку» заявив,
що виходить з переговорного процесу із провладним кандидатом, та звернувся
за підтримкою до маніфестантів.
В умовах, коли будівля Верховної Ради була оточена десятками тисяч про-
тестувальників, провладні сили відступили і погодилися відкласти голосування.
Після цього вони змінили тактику: оскільки не було можливості контролюва-
ти парламент, вони намагалися зірвати або заблокувати його роботу. Депутати
фракції Партії регіонів та Компартії не реєструвалися або не з’являлися у сесій-
ній залі. Однак і це не допомогло: 1 грудня на розгляд було винесено проєкт по-
станови, яка відправляла уряд у відставку (шляхом скасування постанови 2004 р.
про затвердження програми діяльності Кабміну).
Спочатку відповідний пункт проєкту не набрав необхідної кількості голосів.
Тоді спікер В. Литвин пішов на хитрощі та запропонував об’єднати в тексті поста-
нови пункт про відставку і наступний пункт про формування коаліційного уряду.
У підсумку 228-ма голосами постанова була ухвалена. В. Янукович не визнав рі-
шення Верховної Ради і заявив, що продовжить працювати прем’єр-міністром.
У той же день відбувся другий круглий стіл між В. Ющенком і В. Янукови-
чем за участі президента Л. Кучми та міжнародних посередників. Західні пере-
говірники пропонували проведення повторного голосування другого туру після
внесення коректив до виборчого законодавства. Натомість російський перего-
ворник наполягав, що В. Янукович має бути однозначно визнаний переможцем
виборів. Л. Кучма, у свою чергу, озвучив тезу, що для стабілізації політичної си-
туації необхідно повернутися до питання проведення конституційної реформи,
яка передбачала зменшення повноважень президента.
108