Page 390 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 390

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               фінансування шкіл батьків створювало постійне джерело зловживань, найбільш
                                                                  50
               кричущі з яких час від часу збурювали громадськість .
                   Запобіганню зловживань та боротьбі з корупцією в освітній галузі було під-
                                                                                 51
               порядковане створення в 2008 р. електронної системи «Конкурс»  та запро-
               вадження зовнішнього незалежного оцінювання. 2011 р. було створено Єдину
               державну електронну базу з питань освіти (ЄДЕБО) .
                                                                 52
                   Віддзеркаленням непослідовних пошуків були неодноразові структурні й ка-
               дрові зміни на вищих щаблях управління освітою. У 2010—2011 рр. Міністерство
               освіти і науки (МОН), Вища атестаційна комісія (ВАК) та Міністерство у справах
               молоді та спорту були об’єднані в Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, а
               2013 р. Міністерство у справах молоді і спорту було відокремлене від МОН.
                   І все ж, на думку експертів, освіта залишалася найвитратнішим сектором дер-
               жавного бюджету, із надзвичайно низькою ефективністю вкладень, а збільшення
               фінансування освітнього сектору супроводжувалося скороченням персоналу й
                                              53
               падінням якості освітніх послуг .
                   Новим явищем освітньої системи стали приватні навчальні заклади (1  %
               від загальної кількості). На 2013 р. функціонувало 199 приватних шкіл (19 501
               учень, 4360 освітян). Зростання приватного сегмента шкільної освіти припало
               на 1995—2005 рр., з 2006 р. він повільно зменшувався і забезпечував передусім
                                                 54
               запити заможних верств населення .
                   Абсолютно архаїчною залишалася система освіти дітей з особливими потре-
               бами. Гостро бракувало фахівців (корекційних педагогів, соціальних працівни-
               ків, психологів), існувала й проблема готовності педагогів та батьків співпрацю-
                                                                               55
               вати з такими дітьми в межах загальноосвітніх навчальних закладів .
                   Не знімалося з порядку денного питання непоказного рівня оплати педаго-
                                                                                   56
               гічної праці, з яким безпосередньо були пов’язані неухильне старіння  та дефі-
               цит кадрів. Зниження якості підготовки учителів на тлі підупалого соціального
               статусу освітянської справи та низьких соціальних стандартів перетворювали
               проблему на замкнене коло. Не меншало проблем у вищій школі, де тривало
               зростання мережі (передусім за рахунок невеликих комерційних закладів), яке
                                                                                         57
               супроводжувалося зниженням, а де-інде і фіктивністю, якості освітніх послуг .
                   50  Шкільні фонди: особливості створення та використання. Звіт за результатами
               опитування батьків школярів. Інститут Розвитку Освіти. URL: http://iro.org.ua/public_
               html/js/tinymce/upload-fi les/_1._ERA______2014.pdf
                   51  Інформаційна система «Конкурс» URL: http://www.vstup.info/
                   52  Державне підприємство «Інфоресурс». URL: http://www.inforesurs.gov.ua/
                   53  Касьянов Георгій. Освітня система України 1990—2014. С. 18.
                   54  Там само. С. 24.
                   55  Громадське об’єднання «Ера». URL: http://eura.org.ua/?page_id=69
                   56  У 2004—2011 рр. у середній освіті частка вчителів віком 50—54 роки збільшилася з
               11,7 до 13,5 %. Частка вчителів вікової групи 55—59 років також збільшилася з 8,8 до 10,5 %.
               2013 р. близько 17 % вчителів були пенсійного віку. Див.: Касьянов Георгій. С. 27.
                   57  Касьянов Георгій. С. 34.
                                                   364
   385   386   387   388   389   390   391   392   393   394   395