Page 392 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

інститутів на всіх щаблях існування державного організму та перегляду принципів
взаємодії / субординації секторів економіки, поки що відсутнє. Намагання вирі-
шити поточні проблеми недофінансування галузі за рахунок тих чи інших режи-
мів економії загрожує невідворотною деградацією і галузі, і країни загалом.
Додатковим фактором дезорганізації розвитку освіти стало її перетворення
на змагання взаємовиключних ідеологічних доктрин, перш за все «війн історич-
ної пам’яті» та «мовних війн»: на зміну аж занадто емоційної проукраїнської
риторики МОН часів каденції В. Ющенка з виразними акцентами на трипільську
велич, козацьку славу та звеличення ОУН / УПА, прийшла риторика команди з
явними антиукраїнськими й прорадянськими сенсами, що зрештою призвело до
студентської протестної кампанії та суспільного протесту, бо найпомітнішим на-
слідком діяльності оновленого міністерства стало вилучення зі шкільних підруч-
ників історії згадки про Помаранчеву революцію та президентство В. Ющенка.
Залишається лише дивуватися, що попри роками не вирішувані проблеми
освітньої галузі Україна все ще є країною невичерпного інтелектуального потен-
ціалу, який засвідчують перемоги школярів та молоді у світових освітніх турні-
62
рах . На жаль, не доводиться переоцінювати наслідки цих перемог для країни:
заявивши про свої таланти, молоді українці, як правило, отримують привабли-
ві пропозиції від світових освітніх центрів і використовують їх, виїжджаючи за
кордон, зазвичай — безповоротно. Тенденція ускладнюється тим, що протягом
останнього десятиріччя в Україні відбувається зменшення сукупної кількості
студентів навчальних закладів усіх рівнів, крім вишів ІІІ—ІV рівнів акредитації,
63
пов’язане зі збільшенням демографічної кризи .
У доволі складній ситуації тривала робота музейників. Станом на 2011 р. в
Україні діяло близько 5 тис. музеїв (для порівняння: в Польщі — 1075, Австрії —
1600, Великій Британії — 1811, Канаді — 2500). 470 українських музеїв пере-
бували у державній та комунальній власності. У фондах українських музеїв збері-
галося близько 12 млн пам’яток, але в основних експозиціях було представлено
лише 3—5 % фондів. Тривалий час була відсутньою програма розвитку музейної
справи, зокрема її інформатизація .
64
2006 р. за ініціативи В. Ющенка розпочалося створення художнього й музей-
ного комплексу європейського рівня в Києві. Запланований як найбільший му-
зейно-виставковий комплекс України, невдовзі «Мистецький Арсенал» зробив-
ся потужним майданчиком, де відбувалися резонансні культурні та суспільні по-
дії, артакції. У серпні 2009 р. тут експонувався проєкт De Profundis, улітку 2012 р.
відбувся Перший Київський міжнародний бієнале сучасного мистецтва. Згодом
музейний комплекс став майданчиком проведення постійних виставкових про-

62 Див.: Якубова Л. Україна у пошуках етнонаціональної стабільності. 25 років незалеж-
ності... С. 477—544.
63 Національний суверенітет України в умовах глобалізації: Національна доповідь. Київ,
2011. C. 40.
64 Національний суверенітет України в умовах глобалізації: Національна доповідь. C. 51—52.
366