Page 397 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 10. Парадокси культуротворення в добу незалежності

регіонів та неприхованої реклами її ставлеників у місцевих владних структурах,
шельмування історії ОУН-УПА, фальсифікат шовіністичного та антифашист-
77
ського звучання , міцно замішаного на гаслах пролетарського інтернаціоналізму
та російського месіанства, — таким був далеко не повний перелік медіаприводів
донбаської преси і телебачення.
Відкритий інформаційний простір та свобода слова в Україні були вико-
ристані для потужної ідеологічної інтервенції, наслідком якої стала тотальна
дез орієнтація регіональної спільноти. Характерно, що досить часто думки про
перетворення України на федерацію, розміщені на сторінках видань Донбасу, ви-
словлювалися російськими політологами або працівниками Української філії Ін-
78
ституту країн СНД . Повідомлення про зниження рівня життя населення, ско-
рочення населення Донбасу сприяли формуванню критичних настроїв у суспіль-
стві, посилюючи незадоволення станом справ в Україні загалом і владою зокрема,
79
породжуючи сумніви у здатності української держави змінити життя на краще .
Культивування нігілізму, а не просто критичного ставлення до центральної влади
(за винятком тих періодів, коли її очолювали представники ПР), власне, і було
міною уповільненої дії під українською державною конструкцією.
Була ще одна ділянка ментального простору, в якій ідеологема «русского мира»
не просто безперешкодно курсувала, а й обростала новими сенсами та інтерпрета-
ціями: це українські православні церкви, що на межі тисячоліть стали потужними
суспільно-політичними гравцями. Саме тому і на центральному, і на регіонально-
му рівнях з часом увиразнився ухил політичних сил у бік певних церковних ор-
ганізацій, усталилися візуальні маркери політичних сил з релігійним підтекстом
(скажімо, за Партією Регіонів міцно закріпилася асоціація з УПЦ (МП)).
Настрої тотальної зневіри та песимізму, виплекані кризою 1990-х років, зу-
мовлювали зростання авторитету церков та вищих ієрархів , однак і увиразню-
80
вали хворобливий стан суспільства. Як зазначав Євген Головаха, за роки незалеж-

це на Донбасі», «Катам з ОУН-УПА — вічне прокляття народів», «Донецько-Криворізь-
ка республіка — територія Російської Федерації», «За правду! За землю російську! За віру
православну!». Водночас під час цієї акції всім охочим роздавали «паспорти Донецько-Кри-
ворізької республіки», а активісти засудили дії українських урядовців, які, на їхню думку, ви-
конують вказівки керівництва країн Заходу. Див.: URL: http://comments.ua/politics/451176-
donbasse-razdayut-pasporta-donetskoy.html
77 Чого лише варті назви публікацій: Дмитриевский А. Дурман националистических ил-
люзий. Донецкий кряж. 2013. 12—18 апр.; Гордеева Л. Фашизм на Украине: угроза или реаль-
ность. Донецкий кряж. 2013. 26 июня — 4 июля; Поскребышев В. Фашизм пора остановить!
Донецкий кряж. 2013. 14—20 июня; Михайлова Е. Интернационалист против неофашистов.
Донецкий кряж. 2013. 21—27 июня.
78 Донбас в етнополітичному вимірі. С. 471.
79 Там само. С. 479—480.
80 Це, зокрема, десятиріччями фіксували соціологічні моніторинги. Див.: Паращевін М.
Довіра населення України до релігійних організацій: динаміка часів державної незалежності.
Українське суспільство. Двадцять років незалежності. Соціологічний моніторинг: У 2-х т.
Том 1. Аналітичні матеріали. Київ, 2011. С. 493—501.
371