Page 398 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ності України питома вага психологічно відкритих людей (толерантних) знизила-
ся більш як утричі, близько половини населення становили люди з ізоляціоніст-
ськими настановами щодо міжетнічних відносин, а частка носіїв ксенофобських
настанов зросла у чотири рази. Констатуючи масштабність відцентрових сил,
що виступали потужним гальмом процесу націєтворення, Є. Головаха водночас
наголошував: «Зменшити, навіть нейтралізувати, деструктивний вплив ресенти-
менту на українське суспільство цілком реально через зміну парадигми націєтво-
81
рення з етнокультурної на громадянсько-політичну» .
Проте саме цього розуміння бракувало українській владі. Замість докорінної
зміни державної доктрини вона обрала шлях перманентного маневрування, не
полишаючи спроб «зшити» українську націю позадержавними інструментами,
найперспективнішим з яких вважала релігію. Одним з перших кроків президента
Л. Кучми (1994—2004) після перемоги на виборах стало реформування Ради у
справах релігій задля зняття вкрай високого рівня напруги у православному се-
редовищі країни, що постало внаслідок політики його попередника зі створення
«єдиної незалежної церкви». Л. Кучма уникав прямого втручання у релігійно-
церковну сферу, дотримуючись політики «поділяй і владарюй» і підтримуючи
нетривке статус-кво: «консолідація суспільства, утримання в ньому атмосфери
стабільності, порозуміння і злагоди, реальне утвердження християнських і за-
82
гальнолюдських цінностей» .
Ідея створення «незалежної церкви в незалежній державі» вкотре була ак-
туалізована В. Ющенком, який вважав себе покликаним здійснити місію «утво-
рення єдиної Помісної православної Церкви», яке, на його думку, було «одним
з найважливіших факторів самоозначення… нації, утвердження її ідентичності і
єдності. У свідомості людей об’єднання православ’я тісно пов’язане з поняттям
соборності нашої держави, її духовною цілісністю» , — наголошував він на зу-
83
стрічі із членами Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій 14 червня
84
2005 р. На думку вітчизняних експертів, каденція В. Ющенка стала кульмінацією
інструменталізації на найвищому державному рівні ідеї «національної церкви» в
її «єдиноцерковнопомісному» варіанті. Однак чи не єдиним реальним її наслід-
ком стало зростання усвідомлення у владних структурах та суспільних групах не-
можливості легітимізувати «національну» УПЦ (КП) у спільноті православних
церков шляхом зіткнення інтересів Московського і Вселенського патріархатів.
Насадження ідеї в рамках «національного дискурсу» на практиці зіштовхувалося

81 Головаха Є. Соціальні зміни в Україні 1992—2008. Висновки. Українське суспільство
1992—2008. Соціологічний моніторинг. С. 642—643.
82 Кучма Л.Д. Світлий ювілей християнства. Християнство: контекст світової історії і
культури. Зб. наук. праць. Київ, 2000. С. 8.
83 Вступне слово Президента України Віктора Ющенка на зустрічі з членами Всеукраїн-
ської ради церков і релігійних організацій 14 червня 2005 р. URL: https://www.president.gov.
ua/news/546.html
84 Ющенко допоможе домовитись українським церквам. Українська правда. 2005. 14 черв.
URL: http://www.pravda.com.ua/news/2005/06/14/3010677/
372