Page 387 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 10. Парадокси культуротворення в добу незалежності

Усе згадане вище було абсолютно органічним проявом і стану пострадян-
ського українського суспільства, і влади, на яких очікував довгий шлях самоус-
відомлення і дорослішання. Життя в обставинах демократії вимагає щоденної
роботи і щоденної відповідальності: суспільство і влада мали ще навчитися де-
мократії. Насправді ж ішлося не просто про нову сторінку поступальної історії,
а про розрив шаблонів, оскільки те, що люди розуміли під виразом «радянська
демократія», до демократії мало лише семантичне відношення.
На жаль, на початку третього тисячоліття все очевиднішою ставала куль-
турна стагнація, що була безпосередньо пов’язана із стагнацією суспільно-полі-
тичною. Український культурний проєкт поволі втрачав динаміку. Культурний
простір України внаслідок безкінечного маневрування поміж Заходом і Сходом
перетворювався на поле перманентних час від часу проголошуваних модерніза-
ційних реформ (значною мірою імітаційних). Усі сектори культури перебували в
епіцентрі системної критики влади, опозиції, закордонних фінансових донорів,
євроструктур і Росії, і всі ставали об’єктом неодноразових спроб оптимізації. У
фокус критики чимдалі більше потрапляла наука, що упродовж десятиліть пра-
цювала на зміцнення міжнародного іміджу країни. Кризові явища 1990-х років
далися взнаки передусім на рівні масової свідомості. Висловлені стосовно науко-
во-технічної діяльності заува ження авторів аналітичної доповіді «Інноваційна
перспектива у стратегії національної консолідації в Україні» («Масова психо-
логія в Україні перебуває під потужним впливом селянської традиції вважати
більш суспільно корисною фізичну, а не розумову працю. Між тим, саме у дру-
гій сфері діяльності відбувається творення ідей, пропозицій, розробок, здатних
37
кардинально оновити характер усіх видів праці, у т.ч. і фізичної» ) ще більше
віддзеркалюють сутність ментального провалля, що, завдячуючи падінню пре-
стижу освіченості, сформувалося по лініях «масова свідомість — стратегічні ін-
тереси держави» стосовно гуманітарної царини. Дослідження вітчизняних сус-
пільствознавців констатували вкрай тривожні тенденції: у суспільстві відсутнє
не лише розуміння прямої залежності між рівнем інноваційності економіки та
рівнем життя її громадян, а й того, що суспільство вперед рухають не лише тех-
нічні інновації, а передусім — ідеї. Такою була розплата України за десятиріччя
залишкового принципу фінансування наукової й освітньої галузей.
Станом на 2013 р. Україна не демонструвала позитивної динаміки поширен-
ня інновацій, посівши 71-ше місце в опублікованому інноваційному рейтингу
Global Innovation Index 2013 р. від Корнельського університету, бізнес-школи
38
INSEAD та Всесвітньої організації інтелектуальної власності WIPO (2012 р. краї-
на займала 63-є місце). Водночас вона була одним із лідерів за інноваційністю в
39
групі 36-ти країн із середньо-низьким рівнем доходу . І це — на тлі «цифрової

37 Інноваційна перспектива у стратегії національної консолідації в Україні. Аналітична до-
повідь. Київ, 2013. С. 33.
38 Liendhart J. Hi-tech industries in the EU. J. Liendhart. Statistics in focus. 04.11.2003. Р. 3–14.
39 Інноваційна перспектива у стратегії національної консолідації в Україні... С. 35.
361