Page 385 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 10. Парадокси культуротворення в добу незалежності

тер їхніх практик, культовий аскетизм, традиції взаємодопомоги стали опорою для
значної кількості донбасівців у найскладніші часи економічної кризи.
Особливістю церковного життя УПЦ МП на Донбасі став його відвертий
зв’язок із сусідньою державою, що демонстративно проявлявся як на особистому,
так і на організаційному рівні. Як зауважують В. Войналович та Н. Кочан, донба-
сівці виявилися найсприйнятливішими стосовно новітніх релігійних організацій
33
і рухів, зокрема (нео-) орієнтальних, синкретичних, рідновірсько-язичницьких .
Пострадянська моторошна реальність сама собою генерувала причини виник-
нення і формування низки альтернативних універсумів, на загал передапокаліп-
34
тичного спрямування. Саме тут зародилося біле братство ЮСМАЛОС , що
оголосило про настання Армагеддону 20 листопада 1993 р. на Софіївській площі
в Києві, куди скликало на акцію самоспалення тисячі своїх прибічників.
У 1990-х роках на Луганщині постали неоорієнтальні громади Трансцеден-
тальної медитації, вчення Шрі Чинмоя, Руху Сант Мат, Сурат Шабд йога. Згодом
виникли громади забороненої у Китаї течії Фалуньгун. На Луганщині синкретичні
релігійні рухи були представлені, зокрема, громадою Зоресвітне християнство —
вільна релігія Таолан (1992). З 1999 р. в області діяли громади течії Віри Багаї. Лу-
ганщина є батьківщиною Порфірія Іванова, вчення якого переросло у культ Вчите-
ля, розділеного на дві течії (івановців та порфиріївців) із центрами в с. Верхньому
Кондрючому (місце його поховання) та селі Оріхівці (місце народження) Лутугин-
ського району. (Квазі)релігійні спільноти (групи послідовників ідей Реріхів, Ошо
Раджнеша, Рона Хаббарда (Церква сайєнтології)) практикували медитативні прак-
тики, містицизм, цілительство, абсолютизацію здорового способу життя, альтерна-
тивну медицину, екологізм, підвищену увагу до паранормальних явищ, практики
вдосконалення особистих якостей і формування «лідерських навичок». Відносно
новим напрямом були українські язичники-рідновіри: Рідна українська національ-
на віра (1999 р., Стаханов) та давньослов’янська релігійна громада (Луганськ) .
35
Отже, в релігійній сфері України на кінець 1990-х років сформувалася по-
ліфонія релігійних та містичних течій і вчень, що віддзеркалювали широкий
спектр традиційних і модерних духовних практик перехідного суспільства. Взає-
мини поміж ними далеко не всюди були вітальними, у низці регіонів (передусім
в Криму та Західній Україні) накладання релігійних та етнічних факторів висту-
пало генератором суспільних суперечностей, які інколи набували форми непри-
хованих конфліктів, що виявлялися, зокрема, у зіткненнях з приводу культових
споруд, конфесійних свят, конкуренції церков.
І все ж найбільше нарікань і розчарувань викликали суперечливі процеси,
що віддзеркалювали перебіг націєтворення. Замість омріяної творцями незалеж-
ності єдності, політикум (як відображення суспільства) і саме суспільство розри-

33 Войналович В.А., Кочан Н.І. Релігійний чинник етнополітичних процесів на Донбасі:
історія і сучасність. Київ, 2014. С. 140.
34 1993 р. Біле Братство подавало документи на реєстрацію в Луганській області.
35 Донбас в етнополітичному вимірі. С. 395—396.
359