Page 380 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

чук, Ю. Андрухович, В. Медвідь, І. Римарук, В. Герасим’юк, В. Неборак, О. Ірва-
нець) та інші. 1997 р. виникла альтернативна Спілці письменників Асоціація укра-
їнських письменників на чолі з Ю. Покальчуком. Почалося видання незалежних
літературних часописів, газет, антологій сучасної української літератури: зокре-
ма, було засновано газети «Пост-Поступ», «Слово», часописи «Сучасність»,
«Четвер», «Плерома», «Гігієна», «Український засів», «Київська Русь», ін-
тернет-часопис «Потяг-76», антології «Молоде віно», «Іменник» тощо. Ви-
никли видавництва, що орієнтувалися на сучасну літературу: «А-БА-БА-ГА-ЛА-
МА-ГА», «Смолоскип», «Кальварія», «Видавництво Старого Лева», «Фо-
ліо», «Ранок» тощо. Настав час масштабних літературних фестивалів і форумів.
Жанрове й стилістичне різноманіття літератури 1990-х років унаочнювало
непрості стосунки нових образотворчих напрямів з представниками попередніх
генерацій українських митців. Новий погляд на патріотизм постав у романах
Р. Іваничука «Бо війна — війною» (1991), «Орда» (1992), історичної пам’яті —
у романі Р. Федорова «Єрусалим на горах» (1993), який увійшов до тетралогії
про долю західноукраїнського села ХХ ст. («Кам’яне Поле» (1978), «Жорна»
(1983), «Ворожба людська» (1987)). Переосмисленню історії українського на-
роду були присвячені останні праці класика радянської літератури П. Загребель-
ного «Гола душа» (1992), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія» (1997).
Побачили світ поетичні збірки «Діти трепети» (1991) Василя Герасим’юка,
«Екзотичні птахи і рослини» (1991) Юрія Андруховича, «На вістрі двох правд»
(1992) й «Апологетика на світанку» (1996) Степана Процюка, «Млеко хронопів
гласолалійне» (1993) Юрка Гудзя, «Вірші» (1992) Івана Малковича, «Літаюча
голова» (1993), «Alter ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994) Віктора Небо-
рака, «Химера» (1994) Юрія Покальчука, «Пепсі» (1998), «Тhe very very best
poems, psychodelic stories of fi ghting and other bullshit» (вибрані поезії 1992—
2000 рр.) (2000), «Балади про війну і відбудову» (2001) Сергія Жадана та ін.
Новими іменами і творами поповнилася українська публіцистика. У фокусі
суспільної дискусії перебували: стан української мови (помітним явищем ста-
ли публіцистичні роздуми І. Дзюби «Бо то не просто мова, звуки...» (1990)),
проблеми духовності (збірка відомого дисидента-шістдесятника Є. Сверстюка
«Блудні сини України» або «Право власного імені» В. Яворівського тощо),
моралі («Чим живемо? На шляхах до українського Відродження» О. Гончара
(1991)). Активну участь у суспільних пошуках опор культуро- та націєтворення
брали Ю. Мушкетик, П. Загребельний, В. Шевчук, В. Дрозд, І. Чендей, Ю. Стад-
ниченко, І. Драч, Д. Павличко, П. Мовчан, В. Базилевський, Ю. Андрухович,
О. Забужко, С. Процюк, А. Бондар та ін.
Суперечливі процеси розгорталися у видавничій справі. За інерцією кінця
1980-х років (у часи перебудови стався справжній вибух видавничої активнос-
ті, передусім у періодиці) на початку 1990-х з’явилося чимало недержавних ви-
давництв, приватних книготорговельних фірм і поліграфічних підприємств із
сучасним обладнанням, зорієнтованих на ринковий попит. Ліквідація в 1992 р.
354