Page 377 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 10. Парадокси культуротворення в добу незалежності

не лише спрагло всотувало досягнення світової культури, а й переосмислювало
власний культурний багаж, зокрема радянську класику. Найбурхливіша мистець-
ка реконцептуалізація розгорталася в літературі. Унаочнилася постмодерністська
ситуація, коли будь-який текст виступав відкритим, незамкненим, своєрідним по-
лем мовних і смислових ігор. Навала перекладної літератури перетворила Україну
на відкритий інтелектуально-мистецький простір і пошукову лабораторію, де тес-
тувалися смисли, спроможні надати нового дихання українському проєкту.
Романтизм, впевненість у власній самодостатності та зліт національної куль-
тури сусідували з очевидним застоєм i симптомами розпаду радянської цен-
тралізованої, одержавленої «культурної галузі». Помiтним було збайдужiння
посткомунiстичної панівної елiти до культури, що розумілася лише як засіб
iдеологiчної «обробки» населення. Трансформацiя духовного життя України
відбувалася здебiльшого стихiйно, в умовах iнерцiйної, непослiдовної полiтики
держави, практично за вiдсутностi дієвої регiональної полiтики, невизначеності
генерального вектора еволюції культури, роз’єднання її функціональних елемен-
тів, розкоординування . За цих обставин, як цілком слушно зазначають мисте-
12
цтвознавці, зросла системоутворювальна значущість національної культурної
спадщини, відновилися пошуки першоджерел української культури, звернення
й апеляції до історико-культурних реалій минулих віків і відтворення (часом
кумедного) в сучасній ситуації елементів стародавнього способу життя, звичаїв,
язичницьких вірувань, етичних й естетичних настанов минулих часів.
За чисельністю нерухомих пам’яток (понад 130 тис.) та шедеврів, що зберіга-
лися в музеях, Україна відносилася до країн із великою історико-культурною спад-
щиною. Києво-Печерська лавра, Софія Київська та історичний центр Львова були
занесені до списку Всесвітньої природної та культурної спадщини ЮНЕСКО. 1399
міст і селищ, близько 8 тис. сіл, 46 ансамблів, комплексів й історичних середмість
отримали статус історико-культурних заповідників, шість з них набули статусу на-
ціональних. Велику роль у підтриманні високого рівня державної політики збере-
ження спадщини відіграли Комісія з питань відтворення видатних пам’яток історії
та культури при Президентові України (1995) , а також Всеукраїнський фонд від-
13
творення пам’яток ім. О. Гончара (1996). У 1990-х роках продовжувалася робота над
«Зводом пам’яток історії та культури України», що був задуманий як масштабний
14
проєкт із 28 томів. 1999 р. вийшла перша частина першої книги тому «Київ» .
Важливим кроком у напрямі упорядкування та забезпечення збереження іс-
торичної спадщини стала реструктуризація архівної справи відповідно до закону
України «Про національний архівний фонд і архівні установи» (1993). Націо-
нальний архівний фонд опікувався понад 55 млн одиниць зберігання від ХІІІ ст.
до сучасності. Епохальні наслідки для гуманітарного розвитку України мало роз-

12 Мистецтво незалежної України. Харків, 2007.
13 Про заходи щодо відтворення видатних пам’яток історії та культури. URL: https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/1138/95#Text
14 Київ. Енциклопедичне видання. Кн. 1.Ч. 1. Київ, 1999.
351