Page 379 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 10. Парадокси культуротворення в добу незалежності

турі, що зумовило поширення видовищних видів мистецтва, появу в національ-
ному художньому житті таких явищ як перфоменс, хепенінг, акціонізм, мистецтво
жесту, мистецтво дії, флуксус тощо. Попри універсальність підходів, все ж таки
творилося воно на ґрунті національної спадщини, завдяки специфічним націо-
нальним засобам, митцями, які були носіями національного менталітету.
Прикметою часу було виникнення й активна діяльність добровільних това-
риств, об’єднань, асоціацій різних спрямувань («Товариство української мови
імені Шевченка», «Просвіта», «Спадщина», Наукове товариство ім. Т. Шев-
ченка, Міжнародна асоціація україністів тощо), які опікувалися просвітницькою
й дослідницькою роботою. Лише у Львові одночасно зі Спілкою художників та
Спілкою письменників діяли мистецьке товариство «Шлях» (1988 — середина
1990 рр.), «Клуб українських митців» (1989), Секція мистецтвознавства НТШ
(1989), «Лугосад» (1980-ті роки), Мистецька секція спортивно-мистецької асо-
ціації «Галицька Січ» (1989—1991), Мистецько-літературне об’єднання «Січ-
карня» (1991—1995), Творча майстерня «Марко» (1992), Творча корпорація
«Лір-Артіль» (1993—1998), Мистецьке об’єднання «Дзиґа» (1994), Мистець-
ко-літературне об’єднання «Трипілля» (1996—1997), Галицька асоціація ковалів
(1997), Мистецько-спортивно-оздоровча асоціація «Аркан» (1998), Спілка кри-
тиків та істориків мистецтва (1998), Творчо-виробничий фонд «Фабрика Івана
Левинського» (1992) та ін. Подібні осередки діяли у Харкові, Києві, Одесі, Дні-
пропетровську, Луцьку, Полтаві, Тернополі та інших містах. Об’єднання співпра-
цювали з зарубіжними культурними, мистецькими, благодійними, науковими та
20
освітніми інституціями, дипломатичними корпусами іноземних держав .
На тлі відродження інтересу до історії мистецтва України сформувався кон-
цептуальний «неофолькльоризм» у поезії, живописі та музиці, що стимулював-
ся поверненням спадщини визначних митців: В. Винниченка, М. Хвильового,
М. Куліша, В. Підмогильного, М. Бойчука, П. Холодного, Л. Курбаса, О. Гончара,
І. Дзюби, Є. Сверстюка, В. Стуса, М. Руденка, С. Сапеляка та ін. 21
Не менш цікаві процеси відбувалися на регіональному рівні. Яскравою при-
кметою часу стали «Станіславський феномен», що постав з львівсько-івано-
франківської школи (Ю. Андрухович, С. Андрухович, Ю. Іздрик, Т. Прохась-
ко, В. Єшкілев, Г. Петросаняк та ін.), і києво-житомирська школа (В. Медвідь,
Є. Пашковський, О. Ульяненко, В. Даниленко та ін.).
Виникала велика кількість літературних гуртів, які об’єднувалися навколо
певних філософських настанов та естетичних принципів. 1985 р. заявив про себе
постмодерністський літературний гурт «Бу-Ба-Бу» (Ю. Андрухович, В. Неборак,
О. Ірванець). Протягом 1990-х років з’явилася ціла низка літературних об’єднань
і гуртів: «Червона Фіра» (С. Жадан, І. Рилипчик, Р. Мельників), «Нова дегене-
рація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк), асоціація «Нова література»
(В. Цибулько, С. Квіт, Є. Пашковський та ін.), «Пси святого Юра» (Ю. Покаль-
20 Державотворчий процес в Україні... С. 527.
21 Мистецтво незалежної України...
353