Page 374 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Зміна форм власності, формування нових виробничих відносин, народження нових
соціальних верств, маргіналізація притаманної радянському ладу соціально-класо-
вої структури спричинили масштабні зсуви в психології, моралі, людських взаєми-
нах, формах буття, стилі і способі життя. Пришвидшувалося нівелювання духовних
і моральних цінностей на користь споживчих орієнтацій, через що намітилася тен-
денція на комерціалізацію наукового, економічного й культурного потенціалу сус-
пільства за нульового або ж мінімального внеску в його розвиток. Новим явищем
стала поява і поляризація зростання соціальної нерівності у доступі до культурних
цінностей. Чимдалі більшого тиску зазнавала традиційна українська ментальність.
Попри болісність й суперечливість культурних змін 1990-х років варто наголо-
сити на найголовнішому їхньому наслідку: на місці моноліту радянсько-партійної
масової культури із загнаними в андеграунд протестними, релігійними та етнічни-
ми субкультурами постала значною мірою диференційована культурна реальність
5
модерного типу з великим діапазоном субкультур і контркультур, які не лише
віддзеркалювали специфіку певних верств, а й виступали лабораторіями пошуку
нових сенсів та культурної основи інтеграції українського проєкту. Головним досяг-
ненням стало те, що особистість отримала можливість самостійно обирати життє-
во важливі цінності. Вектори цінностей, практикованих тогочасним суспільством,
інколи були занадто широкими, не зазнавали обмежень, тому питання їх розпред-
метнення вирішувалося на особистісному рівні. Тиск державної доктрини на осо-
бистість і свободу митця відійшов у минуле, натомість лавиноподібно занепадала і
деградувала низова мережа культосвітніх установ, яка існувала завдяки державним
дотаціям, що суттєво звузило культурні обрії покоління 1990-х років.
Уперше громадяни України отримали дійсну, а не номінальну особисту сво-
боду у виборі власних культурних життєвих стратегій, утім далеко не всі вияви-
лися спроможними скористатися нею. Те, що уявлялося як автоматичний пере-
хід на новий культурний рівень внаслідок набуття необмеженої свободи, стало
болісною епопеєю незліченних особистих драм через невміння і небажання не-
сти відповідальність за наслідки власного вибору. Давалися взнаки нездатність
представників культурних еліт господарювати в нових економічних умовах та й
невизначеність цих умов. 1990-ті роки для всіх складових культурного обширу
України перетворилися на час боротьби за життя, збереження досягнень попе-
редників, докорінної методологічної перебудови, інтеграції в загальносвітовий
цивілізаційний контекст. Значення тих років важко переоцінити.
У стислі строки була переформатована організаційна структура культурної та
наукової інфраструктури з автономного відділу загальносоюзної на самостійну.
Міністерство у справах науки і технологій 1999 р. було об’єднане з Міністерством
освіти в Міністерство освіти й науки, виникла низка академій: Академія наук вищої
школи (1992), Українська академія аграрних наук (1990), Академія медичних наук
(1993), Академія мистецтв (1996), Академія правових наук (1993), Академія пе-
5 Алиса Январская. Украинский андеграунд 90-х: опередить время. URL: http://7buttons.
kiev.ua/slushaem/661-ukrainskij-andegraund-90-kh-operedit-vremya
348