Page 371 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 371

РОЗДІЛ 10



                                                ПАРАДОКСИ
                                         КУЛЬТУРОТВОРЕННЯ
                                       В ДОБУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ










                               Культурний простір України: трансформації постто-
                           талітарної доби. Емоційне піднесення перших років незалеж-
                           ності доволі швидко змінилося песимізмом: очікуваного бурхли-
                           вого національного відродження не спостерігалося. У регіональ-
                           ному розрізі помітним темпом відбувалася руйнація і демонтаж
                           культосвітньої та спортивної інфраструктури, ледь жевріли осві-
                           та, наука і культура, творчі спілки, кінематограф. Унаочненням
                           перспектив української нації стали спорожнілі дитсадки, в яких
                           розташувались комерційні структури та податкові інспекції.
                               Справедливості заради слід зазначити, що не лише тяготи
                           перехідного періоду, а й завищені очікування генерували роз-
                           чарування. Теза «національного відродження», перетворена
                           культурологами, митцями й літераторами на своєрідного «де-
                           міурга» українського культурного поступу наштовхувалася на
                           неподоланний мур постмодерністського світу, абсолютно ви-
                           падаючи з його контексту. Скільки б не писалося і не говори-
                           лося тоді про дотримання українських традицій, залишалося
                           запитання: про які, власне, традиції йшлося? На схилі радян-
                           ського ладу про знання, а тим більше — дотримання традицій
                           можна було говорити хіба що в доволі вузькому колі ентузіас-
                           тів-етнографів. Традиційні культурні оази Галичини, Буковини
                           й Закарпаття не спроможні були виступити основою сучасної
                           української культурної традиції, решті ж українських історич-
                           них регіонів ще слід було дослідити, реконструювати свої тра-
                           диції, «витягти» їх з небуття, куди вони були запроторені в
                           часи радянського панування. Вибудувати хоч якийсь позірний
                           баланс між національними традиціями, які стараннями ком-
                           партійної влади були відсунуті в далекий культурний андегра-
                           унд, і радянським традиційним багажем, що на той час міцно
                           увійшов у повсякденну практику та культурну звичку переваж-
              Лариса       ної більшості мешканців українських міст, — таке надзавдання
             Якубова       постало перед українським суспільством і українською держа-
                                                       345
   366   367   368   369   370   371   372   373   374   375   376