Page 366 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 366

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               побудовано приміщення Грецького культурного центру. Міністерство освіти Із-
               раїлю організувало стажування вчителів і школярів м. Донецька. На основі між-
               державних угод з Міністерством освіти Румунії випускники румуномовних шкіл
               мали можливість отримувати освіту у вузах країни, а вчителі шкіл, викладачі за-
               кладів вищої освіти, вихователі дошкільних навчальних закладів України — під-
               вищувати свій професійний рівень. 2003 р. у вищих навчальних закладах Румунії
                                                              53
               навчалося 33 випускники з Чернівецької області .
                   Станом на 2002/2003 навч. р. забезпечення підручниками шкіл з мовами
               етноменшин було таким: російських — 100 %; у болгарських використовували-
               ся навчальні посібники, надані Міністерством освіти Болгарії, вітчизняним під-
               ручником для 2 класу школи були забезпечені стовідсотково; литовська недільна
               школа послуговувалася підручниками Міністерства освіти Республіки Литва;
               підручники для кримськотатарської недільної школи закупили за сприяння обл-
               держадміністрації; підручники для татарської недільної школи було надано рес-
               публікою Татарстан. Школи з польською мовою навчання на Львівщині були
               забезпечені підручниками на 90 %, з російською мовою навчання — на 80 %.
               Загалом у школах меншин, крім вітчизняних підручників, використовувалася
               навчальна література Польщі та Російської Федерації .
                                                                  54
                   Етапним у модернізації освітнього процесу мовами етнічних меншин став
               2008 рік — нарешті були видані двомовні словники шкільної термінології (росій-
               сько-український та українсько-російський, угорсько-український та українсько-
               угорський, румунсько-український та українсько-румунський, польсько-україн-
               ський та українсько-польський, молдовсько-український та українсько-молдов-
               ський, крим сь ко та тар сь ко-український та українсько-кримськотатарський), а та-
               кож розроблено ук ра їн сь ко-російсько-кримськотатарський тематичний словник
               «Ширше коло» й навчальну програму курсу за вибором «Кримськотатарська
               література» для 10 класу.
                   Упродовж 2002—2005 рр. відбулося кілька всеукраїнських конференцій і се-
               мінарів, що обговорювали проблеми і перспективи етнічно орієнтованої освіти:
               «Сучасна українська школа в поліетнічному регіоні», «Освіта і мова національ-
               них меншин України в контексті Гаагських і Ословських рекомендацій», «Освіта
               національних меншин в Україні», «Освітні права національних меншин» та ін.
                   Провідну роль у корегуванні державної стратегії національної освіти відіграли
               національно-культурні товариства і рухи, що на кінець ХХ ст. стали впливовими
               суб’єктами суспільно-політичного і культурного життя України. На межі тисячо-
               літь в Україні діяло близько 400 організацій етноменшин, зокрема 29 з всеукра-
               їнським статусом. Представники 38 етносів мали свої організації. На базі деяких
               організацій виникали асоціації, наприклад «Асоціація єврейських організацій і
               общин», «Асоціація болгарських національно-культурних товариств та організа-
               цій», «Асоціація національно-культурних товариств України» тощо. Законодавча
                   53  Міжнаціональні відносини в Україні... С. 310.
                   54  Пилипенко Т. С. 53—90.
                                                   340
   361   362   363   364   365   366   367   368   369   370   371