Page 368 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 368

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               болгарські, 21 російсько-кримськотатарська, дві російсько-румунські, дві росій-
               сько-молдовські. 2008 р. в АР К працювало 34 школи з трьома мовами, там же був
               унікальний досвід функціонування п’ятимовної школи — у старокримській школі
                                                                                       61
               навчання велося вірменською, болгарською, грецькою та німецькою мовами .
                   Як і в попередні роки, школи етнічних меншин відчували гострий брак квалі-
               фікованих викладачів. Проблема ускладнювалася внаслідок високої собівартості
               підготовки вчителів для шкіл, де в масштабах України на 2005 р. навчалися 943
               учні (польск.), 3127 учнів (молд.), 3472 учні (кримські татари). Фактично лише
               стосовно росіян (525 260 учнів) можна було говорити про окупність державних
               витрат. І все ж Україна йшла на них, зважаючи на суспільну значущість даного на-
               пряму. Частково проблему вирішували за сприяння закордонних партнерів.
                   Педагогів для німецьких шкіл готували Дніпропетровський, Донецький, Сім-
               феропольський, Прикарпатський національні університети, Київський національ-
               ний лінгвістичний університет, Горлівський, Кам’янець-Подільський та Миколаїв-
               ський педагогічні інститути; для кримськотатарських — Кримський інженерно-пе-
               дагогічний університет і Таврійський національний університет ім. В.І. Вер над сь ко-
               го; румунських і молдовських — Ужгородський національний університет, Черні-
               вецький національний університет ім. Юрія Федьковича, Ізмаїльський державний
               гуманітарний університет; болгарських  — Одеський національний університет
               ім. І.І. Мечникова, Південноукраїнський педагогічний університет ім. К.Д. Ушин-
               ського, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Бердянський педаго-
               гічний університет, Чорноморський державний університет ім.  Петра Могили;
               новогрецьких — Київський національний лінгвістичний університет, Таврійський
               національний університет ім. В. Вернадського, Маріупольський університет; поль-
               ських — Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Львівський
               національний університет ім. Івана Франка, Прикарпатський національний уні-
               верситет ім. В. Стефаника, Волинський національний університет ім. Лесі Україн-
               ки, Дрогобицький педагогічний університет, Кам’янець-По діль сь кий державний
               університет, Східноукраїнський, Хмельницький національні університети; росій-
               ських — 12 ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації та 34 ВНЗ ІІІ-IV рівнів акредитації в усіх
               адміністративно-територіальних одиницях України. У Запорізькому державному
               університеті було проведено набір слухачів для вивчення російської мови, 11 груп
               (149 студентів), з польської мови — три групи (51 студент), словенської мови — дві
               групи (30 студентів). 2010 р. Інститут філології КНУ ім. Тараса Шевченка вперше
               провів набір на навчання з вивчення білоруської мови. Іврит вивчався у Соломоно-
                                                                            62
               вому університеті, жіночому педагогічному коледжі «Бет-Хана» .
                   61  Лойко Л.І. С. 385.
                   62  Міжнаціональні відносини в Україні... С. 126; Лазар Я.І. Національна політика Украї-
               ни в освітній сфері (на прикладі польської меншини Прикарпаття). URL: http://www.nbuv.
               gov.ua; Балджи А.Я. Греческие хроники Украины: греческое национальное движение за по-
               следних 17 лет. Факты и комментарии. Публицистика. Интервью и репортажи. Мариуполь,
               2007. С. 104—105.; Горобей Т.І. С. 19; Статистичні дані щодо закладів культури, етнічних
               громад Буковини, національних меншин. URL: http://www.bukovina.biz.ua/pub; Терентьє-
                                                   342
   363   364   365   366   367   368   369   370   371   372   373