Page 376 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 376

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               1995 р. — 142, 1996 р. — 126, 2001 р. — 72. Відбувалося це не через відсутність
                                                                                  10
               науково значущих досліджень, а через банальну дорожнечу поліграфії .
                   Бурхливі процеси відбувалися в мистецькому середовищі. За спостережен-
               нями мистецтвознавців, атмосфера свободи справила потужний стимулюваль-
               ний вплив, художня ситуація нагадувала перше десятиріччя ХХ ст., коли стався
               вибух в українському мистецтві: стрімко зростало коло осіб творчих професій,
               з’явилися численні художні об’єднання, активізувалася виставкова й концертна
               діяльність, виникла безліч модерних і постмодерних художніх стилів і течій, аль-
               тернативного мистецтва.
                   Будні мистецького життя не були безхмарними. І все ж з’являлися нові мис-
               тецькі події, що набували традиційного характеру: Харківські асамблеї, конкурс
               вокалістів «Алчевський. Дебют», конкурс виконавців на народних інструментах
               ім. Г. Хоткевича, фестиваль «Шельменко вітає», фольклорний фестиваль «Сьо-
               годні Купала, завтра Івана», фольклорний фестиваль «Покуть» та ін. Створюва-
               лися постійно діючі галереї («АВЕК», «Муніципальна галерея», «Мистецтво
                                                                                 11
               Слобожанщини» тощо), засновувалися щорічні мистецькі премії . Тривала
               професійна мистецька і мистецтвознавча дискусія на сторінках профільних ви-
               дань: часописів «Українська культура», «Політика і культура», «Український
               театр», «Березіль», «Народна творчість та етнографія», «Київське музикоз-
               навство», «Музика», «Бандура», «Образотворче мистецтво», «Музейний
               провулок», «Художники України» та ін.
                   1990-ті роки стали часом інформаційного прориву, що врешті справив ви-
               значальний вплив на морально-ціннісні орієнтації суспільства. Зокрема, відбуло-
               ся повернення народу його історії. Значимість цієї події важко переоцінити, адже
               йшлося не про доопрацювання окремих маловідомих сюжетів, а про подолання
               системної фальсифікації української історії та підміну історії народу історією
               партії. Повною мірою оцінити подвижницькі зусилля тогочасної генерації істо-
               риків зможуть лише прийдешні покоління.
                   Власне, за усіма напрямами пізнавальної діяльності розгорталися револю-
               ційні за своїми наслідками процеси. Стали загальнодоступними заборонені ра-
               ніше філософські, соціологічні, історичні, публіцистичні й літературні твори. На
               екрани вийшли кінофільми, що багато років пролежали на полицях спецфондів.
               Поверталися творчі здобутки діячів культури, табуйовані радянською владою, на-
               лагоджувалися контакти з діаспорою. Світоглядний переворот набув космічного
               прискорення під дією інформаційної революції, створення інформаційних мереж
               та приєднання України до всесвітнього інформаційного поля. Суспільство зано-
               во відкривало пласти культурної спадщини, які в радянські часи лишались або
               маловідомими, або замовчуваними, — це й вітчизняний модернізм, і зарубіжна
               модерністська й постмодерністська література. Динамічно змінюване суспільство

                   10  Там само. С. 61.
                   11  Художня культура незалежної України: традиції та новації. URL: http://mirznanii.
               com/.../khudozhnya-kultura...
                                                   350
   371   372   373   374   375   376   377   378   379   380   381