Page 378 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

секречення та передання у вільний доступ величезного масиву раніше засекрече-
них документів, що характеризували діяльність КПРС та органів держбезпеки
в Україні. Статус галузевих архівів отримали архіви Міністерства оборони, Мі-
ністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, Служби безпеки,
Державного комітету України з питань гідрометеорології, Фонду з питань вико-
нання покарань, Управління державної охорони, Державного картографо-геоде-
15
зичного фонду, Державного інформаційно-геологічного фонду України .
Вирішальний злам негативної для українського народу русифікаційної інер-
ції, залишеної в спадок десятиліттями радянського владарювання, відбувся вна-
слідок набуття українською мовою статусу державної і поступової українізації
системи освіти. За 1991—1999 рр. частка учнів загальноосвітніх шкіл денної
16
форми навчання, які набували освіту українською мовою, зросла з 47,9 до 65 % .
Аналізуючи стан освітньої системи України, Г. Касьянов зазначав, що «Україна
в 1991 р. успадкувала від СРСР потужну розгалужену освітню систему з пере-
довою на той час інфраструктурою. За роки незалежності фактично відбувало-
ся екстенсивне використання матеріально-технічних, кадрових і організаційних
ресурсів попередньої системи та пристосування їх до потреб незалежної держа-
17
ви» . Навряд чи можна цілком погодитися із цим твердженням. Навіть у най-
складніші роки відбувалося зростання шкільної мережі: якщо 1990/1991 навч. р.
в республіці діяло 21,8 тис. загальноосвітніх закладів, то 1995/1996 — 22,3 тис.
18
Значні зміни і в кількості навчальних закладів, і в якості їхніх послуг спричинила
комерціалізація освіти. Протягом 1990-х років виникло близько 500 вищих на-
вчальних закладів, які своєю чергою відкривали установи середньої та середньої
19
спеціальної освіти . Далеко не всі вони витримали випробування часом, однак
заперечувати затребуваність цього сегмента освіти та позитивний досвід, напра-
цьований ним упродовж перехідного періоду, не варто.
Роки незалежності сприяли поширенню контактів із закордонням, а отже,
створили умови для входження української культури у світовий культурний про-
стір. Значну роль у цьому відіграли численні міжнародні фонди, спільні проєкти,
громадські організації, національно-культурні об’єднання тощо. В умовах глоба-
лізації це, звичайно, стимулювало пошуки шляхів зміцнення національної само-
бутності, але водночас загрожувало вестернізацією чи русифікацією масової куль-
тури. Попри всі уявлювані небезпеки, масштабний культурний обмін, що іноді
набирав форми банального запозичення, перетворився на об’єктивну реальність
культурного поступу 1990-х років. Модернізм і постмодернізм стали універсаль-
ною платформою українського культуротворення передусім у мистецтві і літера-
15 Архівні установи України. Довідник. Київ, 2005. Т. 1.
16 Державотворчий процес в Україні... С. 477.
17 Касьянов Георгій. Освітня система України 1990—2014. Аналітичний огляд. Київ,
2015. С. 5.
18 Економічний і соціальний розвиток України у 1995 році: щорічна доповідь Президента
України про внутрішню та зовнішню політику України. Київ, 1996. С. 111.
19 Державотворчий процес в Україні... С. 549.
352