Page 534 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

ками агресора — Європою (через католицизм), США та Ізраїлем (через іудаїзм),
79
Туреччиною й арабським Сходом (через іслам) . Україна дедалі сильніше від-
чуває вплив мегатенденцій світового релігійного, релігійно-політичного, етноре-
лігійного просторів, що разом накладаються на специфічні для країни релігійно-
80
політичні, етнічні, соціокультурні процеси . В умовах війни фіксовані протягом
попередніх років конфлікти, несприйняття релігійного плюралізму і толерант-
ності, зіткнення ідентичностей, суспільних поділів, регіональних і глобальних
процесів набуватимуть непередбачуваних форм.
Попри юридичне відділення церкви від держави і політики, вона і надалі
лишатиметься впливовим інструментом не лише формування електоральних пе-
реваг (передусім на місцевому та регіональному рівнях), а й боротьби ідеологій.
Україна опинилася в епіцентрі цивілізаційно-ціннісного протистояння, це — да-
ність, отже, подальше зростання ролі церков невідворотне. Конфігурація етно-
церковних поділів, що утвориться внаслідок цього, має всі підстави перетворити
етнорелегійний ландшафт України на один із найцікавіших феноменів сучасного
світу. Те, що в ньому на тлі витончених інструментів «іншування» й дестабілі-
зації, застосовуваних російськими «гібридними» технологами, все ж домінують
дискурси людяності, благочинства, доброчинства й миролюбності, вселяє надію.
Умови «гібридної війни» є не єдиною реальністю сьогоденного релігійного
життя України. Історія засвідчує, що роки воєнних тривог і випробувань тради-
ційно стають періодом відділення зерна від плевелів, перевірки спроможності
церковників бути духовними пастирями, екзаменування мирян на право нази-
ватися «человеками». Війна розкриває відразливу сутність тих, для кого церква
є лише бізнесом і політикою, натомість в неочікуваний спосіб являє лики муче-
ників за віру . Історія ж свідчить, що під час війни на хвилі психоемоційних пе-
81
ревантажень і вибуху містичних настроїв стало зростає авторитет і впливовість
церкви. Це, зрозуміло, по-новому поставить питання ролі й участі церкви в про-
цесі українського націєтворення. Слід очікувати нового рівня актуалізації пи-
тання досягнення релігійного консенсусу та створення національної церкви. В
умовах тривалої турбулентності, що безперечно підсилюватиметься стратегією
дестабілізації (гібридизації) всіх складових життя українського суспільства, це
створюватиме не лише додаткові можливості, а й додаткові виклики.
Яким шляхом надалі підуть названі процеси, важко спрогнозувати. Однак
гострий конфлікт пострадянських і традиційних домінант, різновекторність со-
ціокультурних переваг регіонів і нестабільність інтеграційної платформи суттєво
підвищуватимуть в умовах війни та перехідного періоду суспільну роль релігій-
них інститутів та їхніх ідеологічних платформ. За цих обставин залишається спо-

79 Релігійний чинник у процесах націє- та державотворення: досвід сучасної України. Київ:
Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ім. І.Ф. Кураса, 2012. С. 183.
80 Там само. С. 268—269.
81 Фионик Д. Восхождение. Кто убил четырех христиан в осажденном Славянске. Фокус.
2014. 29 авг. URL: https://focus.ua/ukraine/314132
508