Page 618 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Післямова. Україна у світовому історичному процесі: досвід минулого, спрямований у майбутнє

Вона ознаменувала входження України в якісно нову інформаційну реальність,
де політичний процес перетворюється на цілковите шоу, процес підтягування
обивателя до світу «інформаційних бульбашок» і «віртуальних образів», де в
змаганні між реальним політиком з реальним політичним багажем та віртуаль-
ним персонажем перемагає персонаж.
На противагу доволі швидко вкоріненому в масовій свідомості поняттю «елек-
торальний Майдан» (політтехнологи набили руку на вигадуванні мемів і транс-
формації їх у квазісенси) Вахтанг Кебуладзе характеризує феномен виборів-2019
24
терміном «електоральна охлократія» , що загрожує Україні, відповідно до нау-
кових узагальнень Платона (в тріаді «демократія — охлократія — тиранія»), по-
дальшими потрясіннями і втратою історичної динаміки. Не менш точним вида-
ється означення події як «електорального бунту» — не менш загрозливого і не-
щадного, аніж культовий російський. На жаль, з усіма належними наслідками для
країни, що перебуває в стані неоголошеної війни з підступним та сильним ворогом.
Не доводиться спрощувати ситуацію, в якій нині опинилася Україна. Дово-
диться лише сподіватися, що чотирирічний «день неслухняності» не завершить-
ся ніччю розчарувань і невирішуваних проблем. Проте слід вкотре згодитися, що
й цей досвід може стати важливим і вирішальним, оскільки в умовах реальної
(не плутати з імітаційною) демократії повинні навчитися жити і державний апа-
рат, з його розлогими та архаїчними інститутами та інституціями, і суспільство,
що також має наростити «м’язову масу». Суспільний організм має напрацювати
горизонтальні соціальні зв’язки, що спрямують канали виходу низової самоор-
ганізації громад і дадуть можливість існувати поза конструктом патроналізму,
зміцнити розум (ідеться про загальний рівень політичної культури, зокрема й
здатність підтримувати в щоденних практиках існування правової держави) та
дух (не лише декларувати, а й відтворювати в щоденній практиці базові цінності
модерного світу, що сповідує ідеали свободи, рівності, гуманізму).
Як засвідчує історія пострадянського транзиту України (і не лише її), останнє
виявилося чи не найскладнішим. У цьому сенсі Революція Гідності стала репер-
ною точкою, вивершенням кількох спроб революційним шляхом змінити систему
та обличчя влади. Вона також діагностувала невидимі пересічному оку процеси, які
відбуваються в товщі пострадянського соціального організму, що вже майте три де-
сятиліття вагається поміж радянським минулим і досі не усвідомленим майбутнім.
Про ці глибинні процеси на диво багато знають українські соціологи, які кілька
десятирічь тримають руку на пульсі цього тіла, яке й досі не зрозуміло, є мертвим,
що вистигає і тліє, чи живим організмом, який народжується для нового життя.
Діагноз з радянської кіноказки: «Пацієнт скоріше мертвий, аніж живий!»
час від часу ставлять йому навіть найоптимістичніші інтелектуали-суспільство-
знавці, не кажучи вже про громадських активістів та політиків, а ще більше —

24 Кебуладзе Вахтанг. Дикувата посмішка демократії — жахливий вищир тиранії. Тиждень.
ua. 2020. 10 берез. URL: https://tyzhden.ua/Columns/50/241368?fbclid=IwAR1sXe4Sk_hiN-
nXsUgBDKkjgVof23F-TdHsFx_B5BBOz7Rfh eSNV_XCl7k
568