Page 24 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

виправданий, оскільки відбулися якісні зміни у самому суспільстві, самосвідо-
мості та національній ідентичності.
Географічно Українська революція розгорнулася на теренах питомо україн-
ських губерній Російської імперії — Волинської, Подільської, Київської, Черні-
гівської, Полтавської, Харківської, Херсонської, Катеринославської, Таврійської,
а також Галичини, Закарпаття та Буковини у складі Австро-Угорщини. Ці землі
стали осердям революції, втім українські громади поза цими межами — у Москві,
Петрограді, Відні, інших більших чи менших населених пунктах, де проживала
хоча б невелика кількість політично активних українців, — перебували в ідеоло-
гічному полі тяжіння української революції і нерідко ставали її дієвою силою. Не
була винятком і українська діаспора у США, Канаді та інших державах.
Так, північноамериканські українці організували збір коштів для Української
Центральної Ради і переслали їх до Києва М. Грушевському. У щоденній північ-
ноамериканській україномовній газеті «Свобода» регулярно публікувалася ін-
формація про події в Україні. Було проведено кілька «Днів України» із залучен-
ням американських політиків.
Петроградські українці були одними з перших, хто зорганізувався і знайшов
шлях до кабінету голови Тимчасового уряду князя Г. Львова з автономістськими
вимогами. Зрештою, в усіх губерніях, у військових формуваннях (округах, фрон-
тах, флотах) почали діяти українські організації. У Відні українців об’єднував
Союз визволення України, а лідер галицьких українців Є. Петрушевич комфорт-
ніше почувався в австрійській столиці, ніж у Києві. Утім, усі опікувалися україн-
ськими справами, сповідували ідею відродження України та її незалежності.
Українська революція, як і будь-яке масштабне історичне явище, має свій
часовий простір, тобто певні хронологічні рамки, свій початок і кінець. Навко-
ло їх визначення вже тривалий час точаться дискусії. За нижню межу переважна
більшість дослідників вважає перші числа березня 1917 р. Цьому сприяє історі-
ографічна традиція і справді вибуховий характер розвитку українського життя
після падіння царату в Росії. Висловлювалися пропозиції розпочинати відлік
революції з 1914 р. — за аналогією з подібними процесами (але без означення
їх революцією, а швидше, становленням державності) серед націй Центрально-
Східної Європи — чехів, поляків, хорватів (Я. Грицак). Не позбавлене доречнос-
ті зауваження про необхідність розмежування революційної доби (як ширшого
часового і сутнісного явища) та власне революції, яка може обмежитися і вужчи-
ми хронологічними рамками (Я. Калакура).
Значно більше сумнівів виникає щодо верхньої межі революції. Коли вона
закінчилася: у 1920, 1921, 1923 р.? І чи закінчилася взагалі? Визначення 1920 р.
кінцем революції закорінене в радянській історіографії. За компартійною істо-
ричною концепцією саме тоді — «вигнанням» з Криму військ П. Врангеля —
завершилася «громадянська війна в Україні». Далі розпочалося «соціалістичне
будівництво».

22