Page 27 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 2. Український національно-визвольний рух у революційній Росії (березень — листопад 1917 р.)

Увечері 13 березня (28 лютого) представники громадських організацій обгово-
рили ситуацію й вирішили закликати населення до спокою та мирної праці, ви-
словивши таким чином підтримку новій владі.
14 (1) березня київський міський голова Федір Бурчак отримав телеграму від
голови Тимчасового комітету членів Державної думи, яка підтверджувала зміну
влади в Петрограді . Вранці розпочалися засідання відразу кількох державних
7
органів і громадських організацій. Члени управи Київської міської думи підтри-
мали нову владу й висловилися за те, щоб створити в місті Комітет громадських
організацій, до якого входили б представники всіх верств населення. Того самого
дня виник Комітет громадських організацій. 16 (3) березня було обрано Вико-
навчий комітет на чолі зі М. Страдомським . Йому було підпорядковано міську
8
9
поліцію. Повітова натомість контролювалася губернською владою .
Невдовзі виникли непорозуміння з поліцією. У ній убачали символ старого
ладу. Радикально налаштовані громадяни намагалися роззброїти поліцейських,
всіляко принижуючи їх. Обурені таким ставленням, охоронці правопорядку
18 (5) березня не вийшли на роботу. Київський поліцмейстер С. Горностаєв
спробував пригрозити покаранням, але це не справило належного ефекту. За від-
сутності поліції порядок підтримувала міліція з темно-зеленими пов’язками та
10
військові патрулі . Міліцію сформували добровільні загони студентів, робітни-
ків чи національних груп (вірмен, поляків; студенти-євреї вирішили окремої мі-
11
ліції не створювати) . Її очолив присяжний повірений капітан В. Калачевський.
Зайнявши колишні поліційні приміщення, міліція взялася наводити лад. Одним
з найбільш помітних оку обивателя проявів діяльності міліціонерів було не зо-
всім демократичне поводження з прихильниками поваленого царя, хоча будь-
якої суспільної небезпеки ті не становили. Протягом 19 (6) березня міліція за-
тримала близько 80 осіб, що агітували за старий лад.
За кілька днів було вирішено на кожній міліцейській дільниці утворити ко-
місаріат у складі присяжного повіреного або його помічника, представника ради
робітничих депутатів, мирового судді та працівника прокуратури. Комісари мали
стежити за законністю дій міліції. Їм було надано право санкціонувати постано-
ви про арешти й обшуки. Невдовзі з’явилися сигнали, що міліціонери не бажа-
ли працювати далі на добровільних засадах. На засіданні Виконавчого комітету
20 (7) березня постало питання про відмову від волонтерських послуг у роботі
міліції та про повернення студентів і робітників-міліціонерів на свої місця — в
аудиторії й на виробництво. Начальник міської міліції В. Калачевський запро-
понував встановити оплату праці міліціонерів та оголосив про свою відставку .
12

7 Киевская мысль. 1917. 3 березня, № 62. С. 3.
8 Там само. 4 березня, № 63. С. 4.
9 Там само. 5 березня, № 64. С. 3.
10 Там само. 6 березня, № 65. С. 3.
11 Там само. С. 2.
12 Там само. 9 березня, № 68. С. 1.
25