Page 29 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 2. Український національно-визвольний рух у революційній Росії (березень — листопад 1917 р.)

тощо. Окремо згуртувалися студенти з Галичини. Кожна партія створювала свою
студентську організацію. На чолі бурхливої студентської громадської активності
стояла Коаліційна рада київського студентства.
Школярі та гімназисти, за прикладом старших, також створили організацію.
Учні старших класів гімназій обрали Центральний представницький комітет
учнів середніх навчальних закладів, і, слід зазначити, їхня активність інколи на-
бувала не дитячих форм. Саме старшокласники та студенти-галичани на початку
1918 р. стали ядром славнозвісного Крутянського студентського куреня.
До коаліційної ради входили організації не тільки від навчальних закладів,
але й сформовані за партійним, ідеологічним чи етнічним принципом. Так, вини-
кли молодіжні та студентські організації російських і українських есерів, есдеків,
анархістів чи прихильників партії кадетів. Також діяли українські, польські, єв-
рейські, російські студентські організації. Часом вони могли вступати між собою
у різноманітні спілки та утворювати блоки. Аналогічні події відбувалися в серед-
ніх та вищих навчальних закладах інших міст.
В історіографії свого часу робітничий рух та партія більшовиків опинилися
в центрі смислової конструкції подій 1917 р. Радянські історики зазначали, що
15 (2) березня відбулися збори робітників Києва, а наступного дня було створено
Раду робітничих депутатів. Насправді ж більшовиків у виконкомі Ради робітни-
чих депутатів майже не було. На чолі ради став Павло Незлобін. Товариші голо-
ви — Доротов і Єрмаков, секретарі — Моргунов і Петров, скарбник — Алексєєв.
У робітничій раді були партійні (меншовики, російські та українські есери, укра-
їнські есдеки, члени Бунду, Поалей Ціону, польські соціалісти і соціал-демократи
та ін.), заводські («Арсенал», завод Гретера і Криванека, залізничні майстерні)
та етнічні (польські, єврейські, українські) фракції.
Рада вирішила боротися з агітацією «темних сил», наполягаючи на тому,
щоб прихильників старого ладу було відсторонено від займаних посад; вести
агітацію серед селянства за новий лад; видавати неперіодичні листки та «Из-
вестия киевского совета рабочих депутатов»; брати участь у формуванні мілі-
ції. Доволі промовистим щодо загальної спрямованості ради було тогочасне її
гасло: «Пролетариат не должен теперь, когда новый режим еще не достаточно
окреп, выставлять лозунги, могущие внести раскол в ряды защитников народо-
13
правства» . Поступово ради встановлювали між собою контакти, домовляли-
ся про спільні акції. Так, виникали ради вищого рівня — губернські, крайові та
всеукраїнські.
У регіонах процес творення рад та й загалом політизація робітничого руху
затримувалися. І не тільки через брак інформації з Петрограда. 12 березня
(27 лютого) на Корсунській копальні № 1 у Горлівці сталася серія вибухів метану
та пилу. Загинуло 28 шахтарів та 5 рятувальників. Серед загиблих були завідувач
копальні, його помічник, головний інженер, старший штейгер. Серйозна вироб-

13 Там само. 7 березня, № 66. С. 2.
27