Page 34 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

У історичній літературі 1917 рік поіменований «медовим роком української
преси». Вітчизняна журналістика тоді справді пережила надзвичайне піднесен-
ня. Почали виходити десятки україномовних газет, хоча на момент початку рево-
люції не було жодної. Серед найпопулярніших періодичних видань — есерівська
«Народня воля», соціал-демократична «Робітнича газета», поміркована «Нова
Рада». Виникали численні українські видання у регіонах. Свої газети намагалися
видавати майже всі новостворені громадські організації українців.
Ідея української автономії у складі демократичної Росії домінувала серед то-
гочасних політичних вимог українців. Коли очолювана В. Винниченком делега-
ція Центральної Ради дістала відмову Тимчасового уряду в розгляді можливого
статусу України, 23 (10) червня 1917 р. УЦР видала І Універсал, у якому прого-
лошувалося: «Хай буде Україна вільною. Не відділяючись від всієї Росії, не роз-
риваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право
27
сам порядкувати своїм життям» . Преса оцінила цей політико-правовий акт як
28
«надзвичайної ваги момент у нашому національному житті» . На відміну від
березневих відозв Центральної Ради революційний орган говорив «тоном вла-
29
ди, що вимагає послуху, дисципліни» .
Щоправда, органом влади Центральна Рада ще не була. Її місце в тогочасно-
му суспільно-політичному житті зумовлювалося не владним ресурсом, а високим
моральним авторитетом засновників і делегатів. Власне, в той період вона була
альтернативою офіційним органам влади, паралельною інституцією, що постала
внаслідок політичної самодіяльності населення. Українці наділили Центральну
Раду високим «кредитом довіри». «Волею народу» вона була покликана ство-
рити національні органи влади, але лише як громадсько-політична організація,
а не офіційна структура. Тимчасовий уряд по суті відмовився співпрацювати з
Центральною Радою. І тому остання змушена була пояснити всю ситуацію сус-
пільству. Тим більше, що вона відчувала підтримку українців. І Універсал підбив
підсумок перших кроків Української революції і ознаменував початок нового
етапу в її розвитку. Відтепер «людність звикла дивитись на Центральну Раду, як
на справжню, публічну власть» .
30
Занепокоєний наростанням українського національно-визвольного руху,
Тимчасовий уряд розпочав переговори з Центральною Радою. Для цього в Київ
прибула делегація міністрів. Результатом переговорів став ІІ Універсал, прого-
лошений 16 (3) липня 1917 р. Водночас з ним було видано і відповідну поста-
нову Тимчасового уряду. Другий Універсал відрізнявся від першого за формою
та змістом. Відмінність, яку зауважив один з тодішніх впливових політиків —
С. Єфремов, полягала у формулі звертання. Якщо автори І Універсалу зверталися

27 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1. Київ: Наукова думка,
1996. С. 101—105.
28 Нова Рада. 1917. 13 червня. С. 1.
29 Там само.
30 Нова Рада. 1917. 9 серпня. С. 1.
32