Page 34 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 34

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

                   У історичній літературі 1917 рік поіменований «медовим роком української
               преси». Вітчизняна журналістика тоді справді пережила надзвичайне піднесен-
               ня. Почали виходити десятки україномовних газет, хоча на момент початку рево-
               люції не було жодної. Серед найпопулярніших періодичних видань — есерівська
               «Народня воля», соціал-демократична «Робітнича газета», поміркована «Нова
               Рада». Виникали численні українські видання у регіонах. Свої газети намагалися
               видавати майже всі новостворені громадські організації українців.
                   Ідея української автономії у складі демократичної Росії домінувала серед то-
               гочасних політичних вимог українців. Коли очолювана В. Винниченком делега-
               ція Центральної Ради дістала відмову Тимчасового уряду в розгляді можливого
               статусу України, 23 (10) червня 1917 р. УЦР видала І Універсал, у якому прого-
               лошувалося: «Хай буде Україна вільною. Не відділяючись від всієї Росії, не роз-
               риваючи з державою російською, хай народ український на своїй землі має право
                                              27
               сам порядкувати своїм життям»  . Преса оцінила цей політико-правовий акт як
                                                                           28
               «надзвичайної ваги момент у нашому національному житті»  . На відміну від
               березневих відозв Центральної Ради революційний орган говорив «тоном вла-
                                                   29
               ди, що вимагає послуху, дисципліни»  .
                   Щоправда, органом влади Центральна Рада ще не була. Її місце в тогочасно-
               му суспільно-політичному житті зумовлювалося не владним ресурсом, а високим
               моральним авторитетом засновників і делегатів. Власне, в той період вона була
               альтернативою офіційним органам влади, паралельною інституцією, що постала
               внаслідок політичної самодіяльності населення. Українці наділили Центральну
               Раду високим «кредитом довіри». «Волею народу» вона була покликана ство-
               рити національні органи влади, але лише як громадсько-політична організація,
               а не офіційна структура. Тимчасовий уряд по суті відмовився співпрацювати з
               Центральною Радою. І тому остання змушена була пояснити всю ситуацію сус-
               пільству. Тим більше, що вона відчувала підтримку українців. І Універсал підбив
               підсумок перших кроків Української революції і ознаменував початок нового
               етапу в її розвитку. Відтепер «людність звикла дивитись на Центральну Раду, як
               на справжню, публічну власть»  .
                                             30
                   Занепокоєний наростанням українського національно-визвольного руху,
               Тимчасовий уряд розпочав переговори з Центральною Радою. Для цього в Київ
               прибула делегація міністрів. Результатом переговорів став ІІ Універсал, прого-
               лошений 16 (3) липня 1917 р. Водночас з ним було видано і відповідну поста-
               нову Тимчасового уряду. Другий Універсал відрізнявся від першого за формою
               та змістом. Відмінність, яку зауважив один з тодішніх впливових політиків —
               С. Єфремов, полягала у формулі звертання. Якщо автори І Універсалу зверталися

                   27  Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1. Київ: Наукова думка,
               1996. С. 101—105.
                   28  Нова Рада. 1917. 13 червня. С. 1.
                   29  Там само.
                   30  Нова Рада. 1917. 9 серпня. С. 1.
                                                    32
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39