Page 32 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Дедалі більше відчувалася потреба об’єднати всі українські структури, узгодити
політичні позиції та вимоги, виробити спільне бачення поточних подій.
Щойно створені українські осередки намагалися публічно заявити про себе.
Найбільш простою і водночас наочною формою стали українські національні де-
монстрації. Найяскравішими були дві такі акції — 25 (12) березня у Петрограді
та 1 квітня (19 березня) у Києві. У Петрограді реалізації ідеї сприяла наявність
потужної української громади, що об’єднувала студентів, робітників, військово-
службовців, інтелігентів. Шевченківські дні вони зазвичай відзначали напівтаєм-
но, а у 1917 р. вирішили зробити це відкрито — панахидою у Казанському соборі
та урочистою ходою Невським проспектом. 25 (12) березня Петроград був вра-
жений. Містом крокувала 25-тисячна українська демонстрація з національними
синьо-жовтими прапорами, співаючи «Ще не вмерла Україна». Загальний під-
сумок демонстрації підбила газета «Речь»: «Українське питання є тепер одним з
21
найважнійших питань, що стоять перед російською демократією» .
Демонстрація українців 1 квітня (19 березня) у Києві зібрала 100 тис. учас-
22
ників. Весь центр Києва просто потопав в українській символіці . Ця демон-
страція була важлива для самих українців: вони відчули свою силу і здатність до
організації, а отже, і до активної політичної діяльності. Маніфестація змусила і
російську революційну демократію подивитися на український рух дещо іншими
очима. Певною мірою вона навіть налякала своїм розмахом і демонстративним
виходом з-під контролю російських великодержавників.
Наприкінці березня в усі українські організації надійшла телеграма за підпи-
сом М. Грушевського: «В Києві 6, 7, 8 квітня збереться Український національ-
ний з’їзд. Представників мають прислати всі українські організації — політичні,
культурні, професійні, територіальні ... організації партійні, товариства культур-
ні, просвітні і економічні; організації робітничі, селянські, військові, духовенства,
23
службовців, молоді всяких шкіл; села, міста і повіти» .
Конгрес відбувся 19—21 (6—8) квітня 1917 р. Його проведення на вели-
кодній тиждень (найбільше православне свято того року припадало на 15 (2)
квітня) мало, крім решти, і сакральний підтекст. Більшість мешканців України
були християнами, для яких Воскресіння Христове є найбільшим святом, тож
хронологічний збіг із «воскресінням» України мав викликати у людей (які ще не
дуже добре усвідомлювали себе українцями) неабиякий емоційний відгук. Тим
більше, що у дні проведення конгресу досягла піку природна весняна повінь. Ви-
глядало так, що Україна відроджувалася разом із Христом і природою.

21 Речь. 1917. 16 (29) березня.
22 Юркова О. Грушевський без калош. Як на українську маніфестацію «весь Київ висту-
пив». Деловая столица. 2017. 31 березня. URL: https://www.dsnews.ua/nasha_revolyutsiya_
1917/grushevskiy-bez-kalosh-i-stolipin-iz-zashmorgom-yak-na-ukrayinsku-29032017220000
(дата звернення: 20.11.2020).
23 Українська Центральна Рада: Документи і матеріали: у 2 т. Т. 1 / Упоряд.: В.Ф. Вер-
стюк (кер.) та ін. Київ: Наукова думка, 1996. С. 50.
30