Page 28 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Подібні процеси відбувалися і в інших регіонах. Запізнілі повідомлення
телеграфом або ж телефоном про революцію сприймали спочатку з недовірою.
Потім формувався тимчасовий, перехідний орган влади у вигляді рад об’єднаних
громадських організацій та їх виконавчих комітетів (назви цих рад та комітетів
варіювалися або й узагалі були відсутніми). Самодіяльні несистемні виконавчі
комітети замінювали собою імперські органи виконавчої влади, переймали по-
вноваження від губернаторів.
Єдиними органами влади, що внаслідок представницького принципу ство-
рення не сприймалися як віджила форма, залишилися губернські та повітові
земські зібрання, а також міські думи. Власне, їх очільники стали першими ко-
місарами Тимчасового уряду. На підйомі революційної хвилі до складу земств
були кооптовані нові члени, зазвичай революціонери, які перед тим перебували
на нелегальному становищі і лише тепер отримали можливість долучитися до
політичного життя. Призначені у перші дні революції з числа земських діячів
комісари були замінені, хоча й не скрізь, більш революційно налаштованими
особами. За короткий час з комісарів Тимчасового уряду, виконавчих комітетів
та рад при них сформувалася нова гілка влади, що стала заміною багатьом ста-
рим владним структурам.
Революція в Петрограді надала потужний імпульс громадянській активності.
Відчуття належності до інших, ніж імперська, спільнот: за етнічною, релігійною,
соціальною або територіальною ознаками, що раніше перебували на маргінесі
офіційного публічного дискурсу, ширилося серед величезних мас населення. Ко-
лишні окраїнні народи Російської імперії, зокрема українці, розпочали активну
боротьбу за задоволення власних інтересів. Не менш активно і згуртовано діяли
інші етноси, релігійні групи, територіальні громади, селянство, робітники. Старі
імперські суспільні відносини та соціальні стани / верстви швидкими темпами
розкладалися або еволюціонували, набуваючи нових внутрішніх характеристик.
І це руйнування набирало щораз нових обертів. Більшість старих соціальних
зв’язків розривалися, а усталений спосіб життя зник буквально після перших же
повідомлень про революцію.
Кожна суспільно активна група — українці, поляки, євреї, студенти, робіт-
ники, солдати, лікарі, адвокати, чиновники, біженці — творила свої організації.
Ради, спілки, товариства, партії, союзи невпинно виникали та росли і, зрештою,
шукали об’єднання з подібними до себе.
Однією з найактивніших соціальних груп цілком прогнозовано були студен-
ти. У Києві 15 (2) березня в усіх вищих навчальних закладах (Університеті св. Во-
лодимира, Київському політехнічному інституті, Комерційному інституті, Вищих
жіночих курсах і Жіночому медичному інституті) відбулися сходини. Студент-
ки-медички вирішили припинити навчання на два дні. Молодь поповнила лави
міської міліції, сформувалися також студентські міліцейські загони і товариські
суди. Свої ради виникли в кожному з київських вишів. Паралельно було створе-
но також і етнічні ради: студентів-євреїв, студентів-українців, студентів-грузинів
26