Page 35 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 2. Український національно-визвольний рух у революційній Росії (березень — листопад 1917 р.)

до «народу українського», то ІІ — до «громадян землі української». Це, на його
думку, свідчило про зміну статусу Центральної Ради, що відтепер позиціонувала-
31
ся «краєвим органом власти державної» , а Генеральний секретаріат — урядо-
вим органом в Україні.
Зміна функціонального призначення Центральної Ради та її фактичне ви-
знання Тимчасовим урядом позначили одну з кульмінаційних точок Української
революції. Той же С. Єфремов порівнював видання ІІ Універсалу з лютневими
подіями 1917 р. і навіть називав його проголошення другою революцією, яка
32
знищила «шкодливу гидру неволі національної» .
ІІ Універсал легітимізував автономність України — таким був основний
зміст цього документа українського державотворення. Така оцінка дещо дисо-
нує з історіографічною традицією називати ІІ Універсал компромісом між Цен-
тральною Радою та Тимчасовим урядом. Досягнення домовленостей між ними
та ІІ Універсал були органічним наслідком усіх державотворчих прагнень та дій
Центральної Ради, адже Петроград чітко демонстрував небажання вирішувати
українську проблему.
Від ІІ Універсалу розпочався спад національного руху, «спускання з апогею,
того високого шпиля, на який піднялось було українство під час опублікуван-
ня першого універсалу» . Революційна боротьба перетворилася на політичну
33
діяльність.
Тимчасова інструкція петроградського уряду Генеральному секретаріату та
дискусії навколо її прийняття якраз і були проявом цих політичних відносин.
Більшість української еліти перебувала на федералістських позиціях і виступа-
ла категорично проти самостійництва, яке, на її погляд, «не давало жодних пер-
34
спектив для майбутності» . Поодинокі голоси самостійників, зокрема М. Міх-
новського, не спроможні були похитнути їхньої впевненості.
Чия земля? Переважну більшість українців у 1917 р. становили селяни. Для
них революція передусім означала сподівання на вирішення земельного питан-
ня. Гасло «Земля і воля!» було серед селянства найпопулярнішим. Питання на-
гальності аграрних перетворень не оминуло жодне поважне зібрання — мітинг,
сільський схід, збори, з’їзд, засідання різноманітних громадських організацій чи
колегіальних органів влади. Пропозиції / програми щодо реформування земель-
них відносин посідали чільне місце у публічних дискусіях.
На момент революції в Росії зберігалася вкрай неефективна система земле-
користування та землеволодіння. Імперське законодавство було надзвичайно
складним і заплутаним. Право власності на землю регулювалося безліччю нор-
мативно-правових актів, особистими указами царів. Право приватної власності
на землю діяло, але вільного ринку не було. Більшості селянства катастрофічно

31 Нова Рада. 1917. 5 липня. С. 1.
32 Там само.
33 Нова Рада. 1917. 5 серпня. С. 1.
34 Нова Рада. 1917. 11 серпня. С. 1.
33