Page 39 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 2. Український національно-визвольний рух у революційній Росії (березень — листопад 1917 р.)

земельний закон Центральної Ради. А от зусилля влади УНР вгамувати прихиль-
ників «чорного переділу» землі великого успіху не мали, адже більшовики апе-
лювали до найнижчих людських інстинктів, а не розуму.
42
Подекуди селяни ставали на захист маєтків (Трикрати Єлисаветградського
повіту Херсонської губернії), але це були поодинокі випадки. До того ж, моти-
вом захисту селянами панських маєтків була не повага до права власності, а ба-
жання зберегти майно для майбутнього розподілу («по закону») або спільного
користування. Зрештою, як зауважує В. Верстюк, селяни, «незважаючи на усві-
домлення своєї національної ідентичності, вітали всіх, хто пропонував їм негай-
не вирішення питань про мир і землю» .
43
Український мілітаризм зразка 1917 р. Протягом Першої світової війни
з території України до російської імператорської армії було мобілізовано при-
близно 5 млн осіб. Це були не лише етнічні українці, а й росіяни, татари, караїми,
греки, поляки, євреї тощо. Революція відкрила шляхи для демократизації армії та
демонстрації політичних і національних почуттів. Солдати та офіцери активно
почали створювати різні спілки, товариства та ради, організовувати мітинги й
демонстрації. Військовослужбовці українського походження брали участь в укра-
їнських національних маніфестаціях весни 1917 р. Особливе враження на росій-
ський політичний клас справила участь людей зі зброєю в українській березневій
маніфестації в Петрограді.
9 березня в Києві було створено Установчу українську військову раду на чолі
з полковником М. Глинським. 11 березня відбулося Українське військове віче.
Установчу українську військову раду було реорганізовано в Тимчасове військове
бюро та ухвалено створити з добровольців «охочекомонний полк імені Богдана
Хмельницького». Подібні ініціативи виникали і в інших місцях . Попри уря-
44
дову протидію, за підтримки чільних українських діячів ці ініціативи вилилися в
організацію кількох реальних збройних формувань. Кількома днями пізніше по-
стали Український військовий організаційний комітет і Український військовий
клуб ім. Павла Полуботка.
Український рух охопив усі фронти, округи російської армії та флоту. На
Західному, Південно-Західному, Румунському, Кавказькому фронтах виникли
українські фронтові ради, які призначали українських комісарів при командуван-
ні. Подібні організації створювалися і на нижчих рівнях військової системи — в
арміях, полках, гарнізонах. Найвіддаленішими були Туркестанська українська
військова рада, Українська рада Тихоокеанського флоту, Українська військова
рада Трапезунду. До початку травня 1917 р. в армії було створено 1 337 укра-

42 Дроздовский М.Г. Дневник. Берлин: Отто Кирхнер и Ko, 1923. С. 58.
43 Верстюк В. Ще раз про селянську тему в Українській революції. Український гумані-
тарний огляд. 1999. Вип. 2. С. 82.
44 Український з’їзд у Чернігові (8—10 червня 1917 р.): матеріали та коментарі / Упоряд.:
В.М. Бойко, Р.Б. Воробей, Т.П. Демченко. Чернігів: Сіверський центр післядипломної осві-
ти, 2012.
37