Page 41 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 2. Український національно-визвольний рух у революційній Росії (березень — листопад 1917 р.)

армії. Підсумком перемовин став ІІ Універсал УЦР. У військовій сфері домови-
лися, що «Центральна рада матиме своїх представників при кабінеті військово-
го міністра, при Генеральному штабі і при Верховному головнокомандуючому,
які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно
48
українцями» .
Випробуванням для українського військового руху стала справа полуботків-
ців. Створений ще в березні клуб ім. Павла Полуботка був радикальною органі-
зацією. Тут зібралися самостійники, які вимагали ледь не негайного проголошен-
ня самостійності. Одним із лідерів полуботківців був автор гасла «Самостійна
Україна» адвокат Микола Міхновський. Полуботківці зайняли для своїх по-
треб Троїцький народний дім, забезпечували проведення військових з’їздів та
мітингів.
На початку липня до військового містечка на хуторі Грушки поблизу Києва
прибув ешелон солдат з Чернігова. Вони називали себе «полком імені Дорошен-
ка». Там же опинилися 2 600 солдат маршової роти, які не бажали йти на фронт.
Саме в ці дні пролунали заяви командувача Київського військового округу гене-
рала Костянтина Оберучева про несприйняття ним українізації армії, а також
було проголошено ІІ Універсал, що нібито ставив крапку в російсько-українсько-
му конфлікті. Радикально налаштовані українці сприйняли ситуацію як зраду.
Солдати, що перебували на хуторі Грушки, легко піддалися на агітацію.
У ніч на 18 (5) липня повсталі полуботківці захопили місто. Вони заарешту-
вали начальника київської міліції та коменданта міста, оточили Державний банк,
зайняли казначейство. Військове командування доручило придушити виступ
полку ім. Богдана Хмельницького. До зіткнення між українцями-богданівцями
та українцями-полуботківцями залишався один крок. Однак кровопролиття вда-
лося уникнути. УГВК мав високий авторитет серед обох українських формувань.
49
Після переговорів полуботківці повернулися на місце дислокації .
Конфлікти навколо українських та українізованих військових формувань
тривали й надалі. 8 серпня (26 липня) під час відправлення полку ім. Богдана
Хмельницького на фронт сталося кілька інцидентів. Ешелони з українцями були
обстріляні «невідомими» на станції Пост-Волинський. Загинуло 16 козаків.
Офіційне розслідування винних не виявило. А слідча комісія Центральної Ради
встановила, що обстріли були справою рук донських козаків та кірасирів, які дис-
50
локувалися в Києві .
Згодом командувач Південно-Західного фронту А. Денікін зажадав розпуску
Всеукраїнської ради військових депутатів, аргументуючи це тим, що її «утворено
самозваним 2-м українським військовим з’їздом», запросив у Тимчасового уряду

48 Українська Центральна Рада: документи і матеріали: у 2 т. Т. 1. Київ, 1996. С. 164—168.
49 Солдатенко В., Солдатенко І. Виступ полуботківців у 1917 р. (Спроба хронікально-
документальної реконструкції події). Український історичний журнал. 1993. № 7—8. С. 17—
29; № 9—10. С. 23—39; № 10. С. 3—20.
50 Газета Гадяцького земства. 1917. № 90, 14 вересня. С. 1—2.
39