Page 45 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 45

Розділ 3. УНР: важке державне усамостійнення

                      5
          комендантів  , а в місцях дислокації військ Центральних держав були відповідно
          австрійські чи німецькі коменданти. Місцеве самоврядування було представлене
          губернськими, повітовими та волосними земствами (з 19 грудня — народними
                                                                    6
          радами та їх виконавчими органами — народними управами  ), а також міськими
          думами.
              На час проголошення УНР у багатьох адміністративних одиницях вже було
          проведено демократичні вибори до земств, відбулися їх перші засідання. Так, у
                                                                                  7
          Київському повіті вибори до повітового земства пройшли 15—17 жовтня  , до
          волосних земств Уманського повіту — 10 вересня, до Уманського повітового
                              8
          земства — 8 жовтня  , до волосних земств Роменського повіту — 20 серпня  , до
                                                                                   9
                                                     10
          Гадяцького повітового земства — 8 жовтня  . Тож потреба в радах об’єднаних
          громадських організацій поступово відпала.
              Щоправда, через складну політичну ситуацію та зовнішнє військове втор-
          гнення в Україну  виникла проблема виборів до губернських народних рад
          (земств). Так, перше засідання Полтавської губернської народної ради відбулося
                                   11
          наприкінці грудня 1917 р.  , а Подільської — лише за кілька днів до гетьмансько-
          го перевороту — 22—26 квітня 1918 р.  .
                                                12
              Органи влади УНР не були уніфіковані. Спостерігалися відмінності на міс-
          цях у назвах, складі та обсягах повноважень інституцій. Крім того, місцеві орга-
          ни, виходячи з власних уявлень про справедливий устрій, по-різному розуміючи
          самоврядування, самі вносили безлад у державне управління.
              Через більшовицькі заколоти та російсько-українську війну робота держав-
          ного апарату була значною мірою дезорганізована. Так, станом на початок берез-
          ня 1918 р. голова Ради міністрів УНР В. Голубович виконував обов’язки ще й
          міністра закордонних справ та міністра торгу і промисловості, П. Христюк обі-
          ймав посади міністра внутрішніх справ та міністра освіти, М. Ткаченко — міні-
          стра юстиції та міністра фінансів, місце перебування кількох інших міністрів було
          невідоме  . Міністерства були недоукомплектовані чиновниками (наприклад, у
                   13
          департаменті митних зборів міністерства фінансів із 60 посад було зайнято лише
             14
          28  ) і навіть розшукували своїх співробітників через газети.

              5  Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. Т. 1. Київ: Наукова думка, 1996.
          С. 169—170.
              6   Київські губерніальні вісти. 1918. № 25.
              7  Там само. 1917. № 25.
              8   Вільна Україна. 1917. № 19.
              9  Вісник Полтавського губернського громадського комітету. 17 серпня 1917. № 97. С. 4.
              10  Газета гадяцького земства. 30 жовтня 1917. № 103. С. 3.
              11  Нова Рада. 1918. № 8.
              12  Завальнюк О.М., Стецюк В.Б. Земства Поділля в добу Української революції 1917—
          1920 рр. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. С. 126.
              13  Нова Рада. 1918. № 32, 13 березня (28 лютого). C. 2.
              14  Гай-Нижник П.П. Народне міністерство фінансів УНР: проблеми становлення (сі-
          чень—квітень 1918 р.). Український історичний журнал. 2008. № 1. С. 65.
                                               43
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50