Page 50 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

який нібито бачив, як українські козаки втопили у Дніпрі сім мішків з трупами.
Оскільки тієї передріздвяної ночі зникли ще й шість невідомих матросів, справу
вважали з’ясованою. 4 (17) січня тіло Л. П’ятакова знайшли поблизу ст. Київ-Во-
25
линський . Вбивство набуло розголосу і спричинило потужну громадську реак-
цію. Член Центральної Ради бундівець Мойсей Рафес вніс відповідну інтерпеля-
цію (депутатський запит). Міністри мусили виправдовуватися і доводити власну
26
непричетність до згаданих подій .
Таємниче зникнення та смерть фактично головного київського більшовика
спонукала членів цієї партії активізувати свої зусилля із захоплення влади у Ки-
єві. Підготовку повстання за традицією здійснював ревком, що формував бойові
дружини та поповнював запаси зброї. Але виступу більшовиків проти УНР за-
вадив стан облоги у місті, який було запроваджено з 29 (16) січня наказом коман-
дувача Київської військової округи Миколи Шинкаря.
Комендантом Києва та околиць було призначено керівника місцевого Віль-
ного козацтва, члена Центральної Ради соціаліста-самостійника Михайла Ко-
венка. Він провів кілька спецоперацій, заарештувавши чимало більшовиків, що
готували повстання. З Арсеналу вивезли 6 вантажівок зброї. Ув’язнено понад 200
осіб. Різдвяні свята для більшовиків закінчувалися невдало.
Під арешт потрапили і кілька членів УЦР — Сергій Бачинський, Михайло
Полоз, Гнат Михайличенко, Олександр Шумський, Григорій Ткаль, Андрій Овча-
ренко, Опанас Сіверо-Одоєвський. Компанію їм склали Микола Біляшівський
та Олександр Зарудний. А вже в камері штабу Вільного козацтва заарештовані
зустріли свого колегу, також члена Центральної Ради (обіймав посаду товариша
військового міністра) В. Кедровського, якого М. Ковенко затримав за кілька го-
дин перед тим. Арештованих підозрювали в «державній зраді».
Проведені арешти спонукали УЦР обговорити питання про депутатську не-
доторканність. 4 лютого (22 січня) спеціальна слідча комісія зробила доповідь
на засіданні Ради. Було встановлено, що між російським Раднаркомом та лівими
есерами в Україні існувала змова проти Центральної Ради, яка передбачала її усу-
нення. Декому із заарештованих було обіцяно посади в новому, пробільшовиць-
кому уряді. У доповіді Бориса Мартоса було зазначено, що змовники погодилися
«Катеринославщину, Таганрозьку округу та ще деякі гірно-промислові частини
27
України прилучити до Московщини» . Комісія вважала, що М. Ковенко мав усі
підстави здійснювати арешти.
Утім, справа до суду не дійшла. Київ невдовзі захопили російські червоно-
гвардійці під командуванням Михайла Муравйова.

25 Шевченко Т.М. Вбивство Л. Пятакова: документи Держархіву Київської області.
Український історичний журнал. 1990. № 4 (349). С. 95—99.
26 Українська Центральна Рада: Документи і матеріали: у 2 т. Т. 2: 10 грудня 1917 р. —
29 квітня 1918 р. / Упоряд.: В.Ф. Верстюк (кер.) та ін. Київ: Наукова думка, 1997. С. 74.
27 Там само. С. 122.
48