Page 48 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

Більшовицька агресія та проголошення незалежності України. Від самого
початку УНР лихоманило від політичної боротьби. Найбільшого клопоту завда-
вали ліворадикальні сили — більшовики. Їхні перші серйозні спроби захопити
владу в Україні припадають на листопад 1917 р., ще до проголошення УНР ІІІ
Універсалом. Після Жовтневого перевороту в Петрограді захоплення влади в
Україні стало одним із перших пунктів у їхньому порядку денному. За логікою
експорту революції з Петрограда та Москви більшовики запалювали місто за
містом, регіон за регіоном. Тоді відбулися більшовицькі виступи, зокрема в Киє-
ві, Вінниці, кількох інших містах. Здебільшого ці спроби були невдалими (попри
24
пізніші твердження радянських істориків та пропагандистів) . У радянській
історіографії вони були поіменовані «жовтневими повстаннями» та «встанов-
ленням радянської влади».
Невдовзі серед більшовиків виникла ідея проведення Всеукраїнського з’їзду
рад, який би переобрав Центральну Раду та перетворив її з демократичного за-
гальногромадянського органу на всеукраїнський центральний орган трьох сус-
пільних станів — селянства, робітництва та солдатів. Мета задуму була очевид-
ною: на виборах делегатів за такою схемою більшовики отримали б кількісну
перевагу, оскільки умови виборів були абсолютно дискримінаційними.
Вочевидь, Українська Центральна Рада також не була обрана на прямих, віль-
них, загальних виборах. Однак система представництва в Центральній Раді була
доволі демократичною. Фактично кожна організація, що заявила про своє бажан-
ня, отримувала квоту на представництво. Навіть більшовики свого часу увійшли
до Центральної Ради. Щоправда, згодом залишили її.
Всеукраїнський з’їзд рад більшовикам все ж вдалося скликати. При його від-
критті 17 (4) грудня 1917 р. виявилося, що вони опинилися в меншості. Тоді
пробільшовицькі делегати з’їзду вирушили до Харкова. Там за політичної та
військової підтримки російської Ради народних комісарів вони провели влас-
ний альтернативний Всеукраїнський з’їзд рад, за результатами якого створили
альтернативний Генеральному секретаріатові «уряд» — Народний секретаріат
та «парламент» — «Центральний виконавчий комітет совітів робітничих, сал-
датських та частини селянських депутатів України». При цьому залишили назву
держави та навіть назву офіційної газети — «Вістник Української Народної Рес-
публіки». Ці органи мали дублювати і вочевидь дискредитувати УЦР, імітуючи
боротьбу самих українців проти Центральної Ради, і прикривати експансіоніст-
ські наміри російських більшовиків ширмою «громадянської війни».
24 В «Історії міст та сіл Української РСР» зазвичай вказано жовтень-грудень 1917 р. або
січень-лютий 1918 р. При більш уважному прочитанні історичних джерел помітно, що по-
няттям «встановлення радянської влади» автори називали цілу низку різноманітних подій:
від ухвалення місцевою радою постанови про підтримку більшовицького уряду або отри-
мання більшовиками переваги в раді до захоплення конкретного населеного пункту Черво-
ною гвардією. При цьому реальна влада в місті чи селі залишалася в руках органів місцевого
самоврядування — продовжували діяти міські думи та управи, міські голови. А більшовики
просто тішилися тим, що їх не заарештовували.
46