Page 53 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 3. УНР: важке державне усамостійнення

нниченка) та есерів (М. Шаповала і М. Солтана). Очолювані С. Єфремовим
соціалісти-федералісти були проти, вважаючи, що «новий акт, якщо його буде
видано, тільки ще раз стрясе без жадної потреби повітря, ще раз зіб’є порожню
піну на поверху нашого життя, яка хутко розійдеться, не лишивши по собі ніяко-
35
го твердого сліду» . У ході дискусій за кілька днів виробили узгоджений варіант,
який було поставлено на поіменне голосування 24 (11) січня 1918 р. У засіданні
брали участь 49 членів Ради, з них 39 — за (українські фракції), чотири — проти
(меншовики і Бунд) і 6 утрималися (російські есери, Поалей Ціон, Єврейська
соціалістична робітнича партія та революційна фракція Польської партії соціа-
36
лістичної) . Україну було проголошено «самостійною, ні від кого незалежною,
вільною суверенною державою українського народу». Тоді здавалося, цього
можна досягти через компроміси й тісну співпрацю солідарних політичних сил.
Берестейський мир та світ після нього. 10 лютого 1918 р. українські та ні-
мецькі газети радісно повідомляли про мир. Польські газети того ж дня вийшли
з траурними передовицями. А напередодні, 9 лютого (27 січня) 1918 р. у Бересті
між Українською Народною Республікою з одного боку та Австро-Угорщиною,
Німеччиною, Болгарією та Туреччиною з іншого було підписано мирний договір.
Гасла, що обіцяли завершення війни, були одними з найпопулярніших у
1917 р. Вимога миру звучала на всіх більш-менш поважних і представницьких
форумах. Утім, до більшовицького перевороту в Петрограді українські політики
вважали, що мирні переговори має проводити загальноросійський федератив-
ний уряд з безумовним дотриманням інтересів України. Після падіння Тимчасо-
вого уряду та проголошення Української Народної Республіки стало очевидним,
що українцям про мир потрібно домовлятися самотужки.
3 грудня (20 листопада) в Києві отримали телеграму від головнокомандувача
Румунського фронту генерала Д. Щербачова про укладання перемир’я на фрон-
37
ті . М. Грушевський терміново скликав засідання Малої Ради. Вона постано-
вила, що «Центральна Рада приступає також до активного переведення справи
38
миру» . До Берестя, де відбувалися більшовицько-німецькі переговори, виїхало
українське представництво: М. Порш, В. Голубович, К. Мацієвич, М. Левицький,
М. Любинський, О. Севрюк, а також ряд «спеціалістів у справах економічних,
39
фінансових, торгівельних» .
9 січня 1918 р. (28 грудня 1917 р.) до переговорів у Бересті долучилася укра-
їнська делегація. Німецька сторона позитивно сприйняла появу українців. Дер-
жави Четверного союзу визнали делегацію Голубовича — Севрюка повноправ-
35 Єфремов С. Публіцистика революційної доби (1917—1920 pp.): у 2 т. Т. 1. Київ: Дух і
Літера, 2013.
36 Українська Центральна Рада: документи і матеріали: у 2 т. Т. 2. Київ: Наукова думка,
1997. С. 102.
37 Українська Центральна Рада: документи і матеріали: у 2 т. Т. 1. Київ: Наукова думка,
1996. С. 573.
38 Там само. С. 469.
39 Там само. С. 13.
51