Page 55 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 3. УНР: важке державне усамостійнення

ноєвропейський театр Першої світової війни нарешті мав юридичні підстави
згорнути свої лаштунки.
Утім, залишалися і зміцнювали свою потугу більшовики. Намагаючись
укласти мир будь-якою ціною, радянська делегація погодилася на всі вимоги ні-
мецької сторони, зокрема — визнати незалежну УНР. 3 березня 1918 р. мирну
угоду між Росією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською
імперією було підписано.
Берестейський мирний договір між Україною та державами Четверного со-
юзу припинив воєнні дії, сприяв встановленню дипломатичних відносин (за
короткий час держави обмінялися посольствами), визначив взаємну відмову від
контрибуцій, передбачав обмін військовополоненими та повернення біженців.
Незалежна Україна отримала визнані державні кордони.
Після укладення миру УНР офіційно звернулася до своїх нових союзників
по військову допомогу в боротьбі проти більшовиків. Безумовно, Німеччина та
Австро-Угорщина були зацікавлені в контролі над українськими територіями,
звідки мали надходити продовольство і сировина. 18 лютого розпочалася узго-
джена військова операція. Німецькі, австро-угорські та українські війська насту-
пали швидко. Більшовицькі загони відступали доволі хаотично і за невеликими
винятками практично не чинили опору.
1 березня більшовиків у Києві вже не було. Вони спішно втікали, перед тим
пограбувавши місто. За свідченнями очевидців, вивозилося все більш-менш
цінне, що потрапляло під руки: «Картина втечі більшовиків була доволі ори-
гінальною: здавалося, пів-міста жителів виїжджають або переїжджають на нові
квартири. Візники і підводи, навантажені всіляким домашнім скарбом, — по-
душками, самоварами, перинами, стільцями… і все це мчалося поспіхом, під
охороною одного, двох солдатів червоної армії, озброєних гвинтівками» . Не
43
забули прихопити із собою гроші Державного банку. Грабували навіть релігійні
святині — Софійський собор та Феофанівський монастир. Мости через Дніпро
і кілька артилерійських складів було заміновано. Загалом газети змальовували
апокаліптичну картину.
З відходом червоних військ у Києві було відновлено діяльність Комісії з
охорони порядку й безпеки. Відразу ж було розпочато видачу зброї будинковим
комітетам для самооборони. Завдяки цьому напругу в місті дещо вдалося знизи-
ти. За згоди німецького командування першими до столиці вступили українські
підрозділи. Комендантом міста став хорунжий сердюцького полку ім. Богдана
Хмельницького Власенко. Він запевнив, що військо «віддає охорону міста ціл-
44
ком міському самоврядуванню і значить усю владу в Київі передає думі» .
Водночас газета «Нова Рада» опублікувала інформацію, отриману з теле-
фонної станції: «Петлюра переказав по телефону, що він уже за кілька верстов

43 Могилянский Н.М. Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 году). Архив
русской революции. Т. 11. Москва: Терра — Политиздат, 1991. С. 74—105.
44 Нова Рада. 1918. № 25.
53