Page 57 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 57
Розділ 3. УНР: важке державне усамостійнення
Навіть почесний отаман Вільного козацтва П. Скоропадський у своїх спога-
дах зазначав, що Особливий козачий відділ при військовому міністерстві на чолі
з А. Певним «роздавав зброю без пуття всякому зброду, який звичайно ні про
яке військове діло навіть і думати не хотів, а творив безчинства та всяку шарпани-
53
ну іменем Вільного козацтва, тільки дискредитуючи останнє» .
Тож, як написав у своїх спогадах проф. М. Могилянський: «Українці-патріо-
54
ти дозволили собі розкіш деяких диких ексцесів» . Проте ці ексцеси виглядали
досить безневинно на фоні більшовицьких безчинств (хоча це не може слугувати
виправданням).
Для розслідування чуток про розправи над євреями було створено «Дослід-
чу комісію при штабі осібного коменданта м. Київа». Невдовзі з’ясувалося, що
чутки значно перебільшені. Комісія виявила, що всього після відступу з міста
більшовиків було затримано 264 особи, з них 189 — звільнено, 53 — передано
55
до карного відділу і 22 — заарештовано . Подібна ситуація, можливо, лише в ін-
ших масштабах та проявах спостерігалася по всій УНР. Про складну криміноген-
ну ситуацію, наприклад, у Полтаві пише історик В. Ревегук: «Відступаючі чер-
воні війська, а разом з ними і кримінальні злочинці, грабували військові склади,
магазини і приватні помешкання мирних жителів. У приміських селах червоно-
56
гвардійці забирали усе, що потрапляло під руку: худобу, птицю, хліб, підводи» .
Великого розголосу набули події на залізничній станції Ромодан. Вільні коза-
ки, що перебували там з метою охорони кількох потягів, розпочали бешкети. Їх-
німи жертвами ставали переважно євреї. Так, 8 квітня за звернення «товариш»
вільні козаки побили різками двох громадян єврейської національності, кількох
пограбували. У містечку Сенча було заарештовано та розстріляно без судового
слідства 29 більшовицьких симпатиків . На залізничних коліях поблизу Ромо-
57
дана та Гребінки неодноразово знаходили тіла євреїв, яких викидали з потягів.
Ці події стали предметом спеціальної інтерпеляції членів Центральної Ради
Г. Гроссмана та М. Шаца до військового міністра та міністра внутрішніх справ.
Поза великими містами українське військо відчувало доволі прихильне
ставлення населення. Після більшовицького терору армія УНР виглядала ви-
зволителькою. Жителі Керчі сприйняли загін місцевих прикордонників, який
зорганізувався щойно після втечі більшовиків, за українське військо: «зібрався
величезний натовп… люди кричали «Ура!», цілували солдат і взагалі висловлю-
58
вали надзвичайну радість» .
53 Скоропадський П. Спогади: кінець 1917 — грудень 1918. Київ-Філядельфія, 1995. С. 101.
54 Могилянский Н.М. Трагедия Украины (Из пережитого в Киеве в 1918 году). Архив
русской революции. Т. 11. Москва: Терра — Политиздат, 1991. С. 74—105.
55 Нова Рада. 1918. № 33.
56 Ревегук В. Полтавщина в перший рік Української революції. Доба Центральної Ради
(березень 1917 — квітень 1918 рр.). Полтава: АСМІ, 2007.
57 Там само. С. 156.
58 Кришевский Н.Н. В Крыму (1916—1918 г.). Архив русской революции. Т. 13. Берлин,
1924. С. 71—124.
55
